Опустили руки, похилили голови. (про Голованівськ)

Український народ завжди був сповнений духом національно-культурного відродження, а головне волею, самостійністю та самобутністю. Ми  звикли вважати себе бійцями ідеологічного фронту.  Це підтверджується тим, що по суті  не здобувши  самостійності за двадцять років, ми спромоглися піднятися проти гноблення, пограбування та приниження власного народу екс-президентом В.Януковичем. В нашій історії відбулась Революція Гідності, яка за масштабами можливо перевищує усі інші соціальні конфлікти сучасної Європи.

  Голованівщина не пасла задніх, і також була задіяна в процесі творення нової країни. Змінили владу в районі, хоча і не до кінця. Спочатку сповнені духом Майдану хлопці брали участь в засіданнях сесій, висловлювали свої бачення та позицію. Але якось раптово все закінчилось.  З’явилась, і кудись раптово зникла Народна рада, наче  діють, але разом з тим бездіють громадські організації,  «люстраційний комітет» заявив про себе і принишк.

Що сталось? Невже громада задоволена життям та розвитком нашого району, а поряд і особистим життям?  Чи всі настільки байдужі, що можуть забути про Небесну Сотню, яка поклала своє життя для того, щоб ми продовжили їхню справу в боротьбі проти скалічення і знущання з народу України? Ми не маємо морального права після всіх подій, що стались боятися казати правду, боятися відстоювати свої права,  та ін.

Голованівщина!!! Піднімайся з колін!!! Слава Україні!!!

Далі обов’язково буде.  Щиро ваш, Голованівський інсайдер.