У радянські часи у Олександрії була слава шахтарського краю, територія міста і району була помережена вуглерозрізами, де видобувалося буре вугілля. Сьогодні в місті не працює жодна шахта, а вуглерозрізи заповнюються водою і там утворюються мальовничі озера.
Олександрія єгипетська названа в честь відомої історичної особи - полководця Олександра Македонського. Звідки взялася назва Олександрії кіровоградської (рік заснування 1746) - неясно. Підозрювати когось і з трьох російських царів, яких звали Олександрами, немає підстав. Бо Олександрію (до того недовго - Олександрійськ) було названо 1784 року за часів царювання Катерини другої. А до того це було козацьке поселення Усівка чи Усиківка від імені братів Усів, а згодом - Бечея (Беча, Бечка). Таку назву поселенню дали вояки за часів Нової Сербії. Цей топонім - наслідок ностальгії. Бечеєю називалася річка у "старій", балканській Сербії, звідки були родом ті вояки. Річка Бешка, що протікає по Знам’янському, Олександрійському і Петрівському районах, певно, теж названа ними, хоча є й інші версії.
Олександрія - друге за розміром місто Кіровоградщини, більший тільки обласний центр Кропивницький. Обидва міста не належать до популярних точок туристичного паломництва. Може, тому, що недостатньо активно себе рекламують. Адже в обох містах, які є майже ровесниками (різниця - 8 років), збереглися витончені і елегантні старовинні будівлі. І коли здолаєш у собі стереотипний підхід (типу «Та що там дивитися в тій Олександрії, це ж не Львів, не Відень і не Прага») і неквапно пройдешся по місту з камерою, то з’ясуєш: щоб оглянути архітектурну галерею цього райцентру, потрібно кілька днів!
Прикольні в Олександрії і зразки сучасного стріт - арту. Наприклад, вертоліт на даху заправки(!), скульптури птахів на стіні магазину чи позолочена голова засновника наукового комунізму Карла Маркса як атрибут дизайну подвір’я.
Ще для Олександрії характерна велика кількість сумаху (оцтового дерева) як елементу озеленення. Це дерево витривале, не дуже високе (може не діставати до електродротів), має ажурне листя. Восени воно переливається всіма відтінками червоної гами. Сумах дуже декоративний і дивно, що його не висаджують у Кропивницькому. Наприклад, на місці пеньків, що лишилися на тротуарах після знесених аварійних дерев.
Ніна Даниленко
