Верховна рада України 7 скликання, що розпочала свою роботу вікопомним наданням штурханів двом народним  депутатам - висуванцям «Батьківщини», які начебто ступили на слизький, однак  привабливий шлях «тушок», здається приречена до останнього дня свого існування  фігурувати у хроніках, аналогічним  зведенням міліції.

Залякують депутатів всі: Генпрокуратура, Спікер, Прем’єр - міністр, постійно залякує депутатів  єдине джерело влади в Україні(здається саме так про нас з вами записано в Конституції) . Депутатів примушують йти через коридори ганьби по власним портретам, або портретам своїх кумів, шефів чи духовних побратимів. Їх тероризують погрозами по телефонам.

Другого липня депутата Сергія Пашинського  натовп бабусь стусанами заганяє  у приміщення Ради працювати. Четвертого липня вже Пашинський, певно щоб продемонструвати власний козацький  бойовий дух, наносить хвацький удар у фізіономію  депутату Миколі Рудьковському, теоретично людині немічній,  майже інвалідові. Можливо дехто ще пам’ятає, як в часи Ющенка його привозили нерухомого, в інвалідній колясці до суду, щоб посадити в буцегарню.  Хоча зараз  стан здоров’я депутата нівроку, та  всі розуміють, що у таких важких хвороб цілком можливий рецидив. Особливо якщо знову відкриють кримінальне провадження. Версія причин інценденту  політтехнолога Тараса Березовця – Рудьковський організував натовп бабусь для нападу на Сергія Пашинського.  Бютовець обійшовся без бабусь, відповів по чоловічому.

Олександр Турчинов, нарешті  скинувши з своїх плечей важкий тягар Верховного Головнокомандуючого,  дозволяє собі грубий шантаж депутатів. Третього  липня, перед черговим невдалим голосуванням  законопроекту щодо валютних кредитів населенню, закликає народних обранців: « голосуйте, або накажу закрити підземний коридор». Де факто, це єдиний безпечний вихід депутатам з під куполу Верховної Ради, своєрідна «дорога життя». Звісно, що після оголошення подібного ультиматуму народні обранці здійснили результативне голосування.

Четвертого липня,  вже Арсеній Яценюк  висуває новий  ультиматум депутатам -  мовляв  голосуйте за  законопроект «Про надзвичайний стан в енергетиці», або Раду чекає розпуск.  Звісно, депутати були вимушені проголосувати.  Всім цим неправомірним фізичним та психічним тиском порушується головний принцип парламентаризму, адже  депутати повинні голосувати відповідно  своїх переконань та совісті. Хоча на думку багатьох не то скептиків, не то реалістів, саме поняття депутатська совість,  це штука дуже відносна, та вимірюється в основному у доларовому еквіваленті.

На останок хочеться лише висловити щире співчуття  нелегкій долі депутатів   Верховної Ради та  навести слова із «Пісні першокласника», що співала  Алла Пугачова:  «То  ли  еще  будет, ой - ой - ой!». Адже ще незрозуміло, чи не закінчить свою роботу Рада після бурхливого діалогу  із «Єдиним джерелом влади» в стилі  спілкування захисника «руського Донбасу» козака Бабая із злими та підступними чеченами.

                                                                                                                                Василь Довганенко.