Роль бабусь у «російській весні» 

  та на менш кровавому «російському літі».

З березня  на вулиці Південного Сходу України першими виходили з вигуками «Росія, Росія, Росія»,  як правило російськомовні бабусі з Божими іконами та портретами Леніна і Сталіна. Це сама віддана Путіну, Ахметову та Єфремову ідейна сила. Недаремно  на Донбасі навіть появилася приказка, «Не так тітушки, як бабушки». Натреновані мужики під керівництвом Бесів, Стрілків та Абверів заходили пізніше, вже з кулеметами та гранатометами.

По всій Україні діти та наречені розпочали оплакувати  своїх батьків та суджених,  що загинули на Донбасі, вже наприкінці «російської весни» та на початку очевидно знову «російського літа».

Парадокс і трагедія: ті, що власне по українським міркам вже нажилися на білому світі, та давно приготували платочки на власні похорони, заганяють в могили молодих українських хлопців, яким потрібно було б ще одружуватися, ростити дітвору, радіти ясному сонечку над головою. Власне жити, жити і жити.

Парадокс : ті що допустили подібний розвиток подій на Донбасі, а народ і серед ночі може назвати всіх поіменно, будуть жити довго, спокійно  та щасливо. Навіть перебуваючи на пенсії , погляньте лише на живкого 80-ти річного Л.Кравчука, десятиліттями  бадьоро  будуть навчати народ  уму-розуму та розповідати про власну роль у розбудові України.

На даному етапі ці Донбаські бабусі сидячи по підвалах, а ті кому повезло - по бомбосховищах , нарікають на Київ, за те що їм вчасно не виплачують пенсії, та компенсації за комунальні послуги. Останнє взагалі не зрозуміло, навіщо їм компенсації, якщо в місті відсутня вода, світло та електроенергія.

Це саме ті бабусі, що із іконами в руках блокували  українську бронетехніку та сприяли захопленню наприклад злощасної «Нони» бойовиками.

Щоправда на теперішній час відсутні повідомлення про те,  що ідейні бабусі  з іконами та портретами Сталіна продовжують стояти  на блок постах чи знаходитись на передовій під час боїв. Очевидно  діє основний інстинкт.

Тому, коли в сітях Інтернету розпочали поширюватися повідомлення, що 22 червня  аналоги Донецьких бабусь  виповзають на білий світ у Києві та Харкові, патріоти відразу зрозуміли, що це до добра не доведе.

Це ми вже проходили - спочатку бабусі, а потім «Бєси». Тому й вирушили до Києво-Печерської Лаври сотні прихильників Єдиної України, щоб не випустити бацили Рашинської чуми на вулиці столиці. Врешті решт все закінчилося майже мирно та спокійно. Бабусі помарширували  хресном ходом  по території цитаделі Путіна в Києві (Лаврі) та боковими виходами розбіглися і далі копити ненависть до всього українського.

В Харкові проросійські мітингували на головній площі міста, яку місцева влада звісно що  віддала сепаратистам. Певно рідні по духу люди. На мітингу, серед учасників якого більшість знову складали  бабусі,  лунали лозунги: «Ганьба фашистській владі», «Харків вставай, фашистів проганяй», « Донбас ми з тобою», «Росія, Україна. Білорусь, разом ми свята Русь». Як бачите, нічого антиукраїнського та антидержавного…  Після мітингу влада дбайливо розвезла сепаратистів по домівках. Зате  Євромайданівців, що вийшли мітингувати проти сепаратизму, звіряче побили «орли Авакова».

Як вияснилось, виступи бабусь в цих містах мали  відволікаючий характер. «Бєсовці» готовились до підриву мосту  у Запорізькій області.

Ось такі наші російськомовні бабусі, та така їх специфічна роль в новітній історії України.  Тим,  хто ще не повірив новоствореній приказці, яка говорить,  що гірше тітушок лише сепаратисти бабушки, подивіться численні  відео нападу та побиття 23 червня у Донецьку Л.Кучми та Н.Шуфрича, що від імені Президента України привезли для Донбасу Мир.

 І певно кожна з таких бабусь свято переконана у своїй правоті. Впевнена, що вона, розпалюючи громадянську війну на Донбасі, робила богоугодну справу. Тому що Донбас , Харків, Дніпропетровськ, Київ і т. д. повинні  бути російськими. А сама бабуся  перед смертю має повне право скуштувати Докторської ковбаси по ціні 2 рубля 20 копійок і померти в своєму місті вже на території Росії.

                                                                                                                    Василь Довганенко.