Доки вся країна напружено спостерігає за нелегкою боротьбою героїчної української льотчиці Надії Савченко із нелюдською та безжальною владною системою країни-агресора, не менш жорстке протистояння триває в самому центрі України, як би не було важко в це повірити. Це вкотре тільки підтвердили попередні засідання по резонансній справі Дяченків.

Вже третій рік брати сидять за гратами фактично за фальсифікацію проти них справи працівниками СБУ, підтримку завідомо неправдивих обвинувачень прокуратурою разом зі стороною обвинувачення та за цинічну бездіяльність суду, який щоразу закриває очі на очевидні порушення, фальсифікацію документів та брехливі покази у цій справі. Минулі два засідання не стали виключенням. На першому були допитані працівники служби охорони нардепа Березкіна Юрій Мусіков та Юрій Стеценко. Вони нібито забирали пакунок із так званою «вибухівкою» і залишили його на пустирі біля заводу. Варто зазначити, що їхній допит тривав недовго, адже вони, в принципі, не знали нічого вкрай важливого. Проте, навіть не зважаючи на це, примудрились грубо наплутати у своїх показах та розкрити суду дивовижні «екстрасенсорні» здатності мільйонера Станіслава Березкіна.

Читайте також: Справа Дяченків: шокуюча брехня експерта та кримінальна відповідальність слідчих СБУ за кривосвідчення. ФОТО, ВІДЕО

Так, Мусіков заявив суду, що після того, як вони залишили пакунок на пустирі, приїхали представники міліції. Всі вони були на місці події, доки не почало темніти, а тоді вирушили до міськвідділу міліції, але Стеценко прибув туди окремо тому, що ще вдень поїхав у справах. Стеценко ж запевнив суд, що насправді вони поїхали туди вдень, коли було ще світло, всі разом. Крім того, він розказав суду, що Березкін ще до того, як вони забрали посилку, попередив, щоб не залишали на ній відбитки пальців, бо з пакунком буде працювати міліція. І тут одразу виникло два питання: «Як Березкін заздалегідь знав, що буде міліція?» та «Чому, знаючи, що буде міліція, одразу не направити за таким пакетом правоохоронців, а не своїх працівників?» 

Втім, основним того дня було питання про обрання запобіжного заходу. І тут суд, прокуратура та сторона потерпілого вкотре показали присутнім, що їхні специфічні думки та ефемерні «докази» дивним чином співпадають не на користь братів. Так, прокурор Коваль вкотре повторив свою улюблену фразу: «Існують ризики, а тому братів потрібно залишити за ґратами». При цьому ризиками він назвав те, що Дяченки були співробітниками СБУ, а тому нібито вміють переховуватись від слідства та впливати на свідків. Проте, те ж саме можна сказати і про самого прокурора. І він наразі має значно більше можливостей впливати на свідків, наприклад для того, щоб вони давали неправдиві свідчення щодо братів. Також представник прокуратури знову скористався останніми змінами до Кримінально-процесуального кодексу України, згідно яких до обвинувачених за ст. 112 не може застосовуватись інша міра запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Брати навели у відповідь свої контраргументи, закріпивши їх, як завжди, конкретними фактами та статтями Закону. Так, Павло звернув увагу суду на:

1.  Ч. 2 ст. 177, в якій зазначено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри;

2.  Ч. 1 ст. 378. При вирішенні питання про обрання відповідного запобіжного заходу, суд зобов’язаний оцінити всі обставини, в тому числі і вагомість доказів;

3.  П. 3 ч. 1 ст. 184. покладає на прокурора обов'язок при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу викласти обставини, які дозволяють підозрювати особу у вчиненні правопорушення, а також послатись на матеріали, що підтверджують це;

4.  Під час розгляду питання суд, згідно п. 1 ст. 194 КПК, зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази винуватість або невинуватість;

5.  Ч. 2 ст. 14 наголошує, що в разі якщо прокурор не доведе ці обставини, то суд зобов’язаний відмовити у клопотанні щодо застосування запобіжного заходу;

6.  Також обвинувачення принаймні по ст. 112 неможливе, адже експерт в суді підтвердив, що так звана вибухівка була не більше, ніж муляжем, а отже ніякого посягання на життя, як передбачає ця стаття, не могло бути;

7.  Інший експерт досліджував умови, за яких вибухівка могла б спрацювати, але їх не було;

8.  Необхідною умовою ст. 112 є мотив, пов'язаний із діяльністю нардепа, а у справі жодної мови про таку діяльність немає. Більш того, Березкін нібито звертався до прокуратури з приводу незаконності отримання братами Дяченками земельної ділянки, але таких документів у справі теж немає. Натомість є офіційна відповідь прокуратури, що нардеп ніколи не звертався з такими заявами;

9.  Також є припис про факт самозахоплення підприємством «Еллада», що належить Березкіну, земельної ділянки братів і самовільного будівництва там залізничної колії, яка функціонує і досі, проте прокурор чомусь не звертає на це жодної уваги;

10.  Позиція прокуратури і потерпілої сторони спрямована не на встановлення істини;

11.  Крім того, у справі всюди присутні порушення та брехливі покази. А без цього сфальсифікувати справу було б неможливо;

12.  Прокурор жодного разу не послався на матеріали справи при клопотаннях про обрання міри запобіжного заходу;

Зважаючи на все вищезазначене, Павло попросив у суду та прокурора елементарного – дотримуватися вимог  Закону.

Андрій Дяченко підтримав брата та нагадав, що немає такого поняття, як «спеціальний суб’єкт». Тобто, не можна казати, що Павло та Андрій були співробітниками СБУ, а тому будуть впливати на свідків і переховуватись. З таким успіхом можна всіх працівників СБУ прямо зараз кинути за грати.

Крім того, адвокат братів Оксана Сьора додала, що прокурор зобов’язаний всебічно розслідувати обставини справи, в тому числі й ті, що виправдовують братів. А згідно ч. 1 ст. 199 він має подати клопотання про продовження запобіжного заходу за 6 днів до закінчення терміну попереднього, а у нашому випадку Коваль порушив Закон і подав його за день до завершення цього терміну. І взагалі, уже були досліджені всі матеріали справи, а тому справа вимагає перебудови усієї системи обвинувачення тому, що вона базувалась на недосліджених, відверто спотворених та сфальсифікованих фактах.

Здавалося б, переконливіше нікуди, і брати мають рацію, проте, здається, не в цьому суді. Адже після пояснень братів слово надали адвокату потерпілого Дануте Полежай. Вона зробила заяву, яка аж ніяк нагадувала аргумент професіонального правозахисника. Вона звучала приблизно так: «Подобається вам це чи ні, правильно це чи неправильно, але по-іншому не можна і так вимагає закон, щоб ви були за ґратами». У голові відразу виникло запитання: «Що значить правильно чи не правильно?» Тобто, навіть якщо це неправильно, то невинні люди повинні сидіти за ґратами?

Це дуже шокувало усіх присутніх. Усіх, крім прокурора та головуючого судді Руслана Бурка, який, незважаючи на відсутність доказів у прокуратури і наявність беззаперечних аргументів братів на користь того, що обвинувачення безпідставне, а справа сфальсифікована, все ж таки виніс єдине правильне, на його погляд рішення, – залишити Дяченків за ґратами, довівши в черговий раз, що нічим не поступається суддям у справі Надії Савченко, а, можливо, навіть перевершує їх.

Це довело й наступне засідання, на якому запрошені свідки лише підтвердили недолугість доказів з боку сторони обвинувачення.

Спочатку був допитаний начальник охоронного сектору підприємства «Креатив» Ігор Кабаков. Він заявив, що йому подзвонив Березкін і попросив забрати пакет із автостанції, але попередив, що він може бути небезпечним і невідомо чим начинений. І тут знову постає питання стосовно сумнівної здатності нардепа знати все наперед. Крім того, Кабаков розповів, що насправді сказав Мусікову і Стеценко поставити пакунок за бетонні плити, щоб його не було видно з дороги. І саме з-за цих плит співробітник НДЕКЦ виносив частини так званої вибухівки і всі дії над цією посилкою виконувались саме за цим парканом. Виявляється, Кабаков, який прибув на місце події, не бачив з проїжджої частини, що там відбувалось, в той час як у матеріалах справи на фотографіях з ОМП чітко видно, що пакет знаходився на відкритій місцевості і до цього всі співробітники СБУ та НДЕКЦ впевнено про це заявляли. Тобто, у справі відкрилась чергова порція брехні, яка вказує на фальсифікацію справи.

Крім того, Ігор Кабаков повідомив, що до Березкіна на «Креатив» приходив капітан міліції ще до маніпуляцій із пакунком і там повідомив, що цей пакет буде знищений. І це при тому, що він навіть його не бачив. Тобто, він заздалегідь знав, що його потрібно знешкоджувати?

Також, відповідаючи на запитання Павла Дяченка, свідок дав зрозуміти, що Березкін звернувся до СБУ вже після виїзду на місце події працівників міліції та НДЕКЦ. А слідчі СБУ наполягали на тому, що вони були там із самого початку, хоча і не змогли це ніяк підтвердити. І знову брехня.

Далі свідчення давала секретар нардепа. Вона повідомила, що співробітник рятувальної служби вже був у кабінеті Березкіна на момент приїзду туди Кабакова, який, за його ж власними словами, добирався туди приблизно півгодини після того, як йому подзвонили. Після цього вони втрьох переговорили і дали доручення секретарю підготувати два запити до начальників МВС та СБУ і повідомити, що будуть знешкоджувати посилку з вибухівкою. І знову ж таки, звідки їм вже тоді було відомо про вибухівку, коли вони ще навіть не були на місці події?

Масла у вогонь підлив і наступний свідок, заступник начальника будівельного сектору «Креативу» Василь Сибірцев. Зокрема, він повідомив суду, що Березкін звернувся до нього із проханням «допомогти зі статусом» кооперативу «Новий», який належав братам Дяченкам. Як виявилось згодом, при вирішенні питань із ділянкою землі, яка належала братам, виявилось, що печатка селища Нового знаходиться в прокуратурі, тому неможливо підтвердити її межі. При цьому Сибірцев сказав, що Березкін не надсилав ніяких офіційних запитів по цій ділянці. Тобто, виходить, що прокуратура сама забрала печатки?

Це питання могло б не привернути стільки уваги, якби Василь Сибірцев не підтвердив у суді, що влітку 2012 року відбулось самозахоплення частини земельної ділянки братів підприємством «Еллада», що належить Березкіну. В липні ця фірма порушила межі ділянки. А в кінці липня начальник Сибірцева приніс йому документи і акти по цій землі на підпис. Проте Сибірцев відмовився їх підписувати, незважаючи на те, що там уже стояв «автограф» тодішнього землеупорядника міста, адже відразу побачив, що з ними щось не так. Після цього він провів власну перевірку і виявив, що підприємство Березкіна фактично захопило 42 м² ділянки кооперативу «Новий». Тоді Василь Сибірцев запропонував нардепу владнати це питання власними коштами за допомогою Держкомзему (викупити землю), або ж перенести залізничну колію. Втім, того цей варіант не влаштував і наслідком цього стала ця сфальсифікована справа. Це вже неодноразово було підтверджено в суді. Крім того, свідок також підтвердив, що існує присуд суду, який зобов’язує «Елладу» звільнити захоплену ділянку і прибрати самовільно збудовану колію. Втім, залізнична дорога до заводу Березкіна працює і до цього часу – порушення навіть не думали усувати.

Останнім цвяхом у домовину обвинувачення стало підтвердженням Сибірцевим того факту, що у братів ніколи не було ніяких конфліктних ситуацій з Березкіним. Це не на жарт розлютило пані Полєжай, яка почала безцеремонно тиснути на свідка, намагаючись хоч якось обернути його свідчення проти Дяченків. Зокрема, вона спробувала «навести» його на думку, що це брати намагались продати землю і навіть хотіла, щоб він сказав, що межі ділянки не були ніким порушені. Проте, у Данути Полежай нічого не вийшло і це, за словами родичів братів, вилилось у крики та докори Сибірцеву у коридорі. Пані Полєжай говорила свідку: «Як Ви могли таке сказати? Ви непорядна людина. Це неправда». Проте, пан Василь не розгубився і відповів, що він розповідав все так, як було насправді. І ця ситуація ще раз яскраво продемонструвала, хто є хто у цій справі, адже коли відверто брехливі свідчення давали слідчі СБУ, вона чомусь на них не кричала.

В кінці були допитані касир автостанції Людмила Борткова та прибиральниця Інна Квачова, які нібито бачили, як приносили та забирали із камери схову той самий пакунок. Вони мало що пам'ятали, навіть не змогли описати особу, яка нібито принесла пакунок до камери схову. Проте, обидві заявили, що ніколи раніше не бачили Павла Дяченка, який, за версією сторони обвинувачення, і приносив пакет. Що ж до Мусікова та Стеценка, які забирали пакунок, то обидві жінки заявили, що ці люди точно знали, який саме пакет треба забирати тому, що самі зайшли у камеру схову і цілеспрямовано взяли саме його. І тут знову виникає питання «Як?», якщо тоді взагалі ще ніхто його в очі не бачив.

І на останок Інна Квачова сказала, що чоловік, який приносив цю посилку, був нижчим за неї, тобто нижчим за 174 см. В той же час ріст Павла 178 см, а Андрія взагалі – 182 см. То хто ж приходив тоді на автостанцію? Можливо, це був слідчий СБУ Каменський, який, за версією братів, і сфальсифікував всю цю справу проти них? Як би там не було насправді, схоже, що суд та прокурора, який мав би добиватись правди, це мало турбує, адже брати і досі сидять за гратами, от тільки ще не голодують, як Надія Савченко. 

Андрій Вергуленко