По-друге, наказ директора також суперечить низці інших законів, зокрема Кодексу законі про працю та ЗУ "Про оплату праці", відповідно до яких про зміни існуючих умов оплати праці або запровадження нових в бік погіршення директор, або уповноважена ним особа, зобов'язаний повідомити викладачів за 2 місяці, проте вона стверджує, що ні її, ні інших викладачів про такі зміни ніхто не попереджав. Ба більше - й досі ніхто в очі такий наказ не бачив, який можливо би і пояснив причини зменшення відсотку престижності праці та умови, за якими всім такий відсоток встановлювався по-різному.
Маріанна Олександрівна у своєму листі також згадує й про цікаву "рейтингову систему викладачів" (кожен викладач набирає бали за свою діяльність у навчальному закладі), за якою ймовірно, на її думку, й визначався відсотковий розмір за престижність праці. Хоча жодного правового-нормативного акта не існує, який би дозволив директор керуватися такою рейтинговою системою. Навіть Положення коледжу не регламентує таке. Отже, вона ставить під сумнів таку новозапроваджену рейтингову систему.
Інший викладач також приєднується до слів Маріанни та іронічно пише: "Написав дві наукові статті, брав участь у конкурсах, немає двієчників у групі - значить тобі відсотків за престижність дамо 10. Не маєш статей, твої студенти вчаться погано - значить тобі відсотків за престижність дамо 5. А якщо підтримуєш у всьому директора, не сперечаєшся з ним, доводиш до його відома про інших викладачів "що чув і що бачив" - значить ти ідеальний педпрацівник і тобі аж 20 відсотків за престижність праці дамо. Приблизно ось яким чином визначався відсоток за престижність"
Наприкінці Маріанна Олександрівна попереджає директора про наслідки, зокрема його може очікувати перевірка без попередження: рахунки коледжу, ревізія тощо і радить йому скасувати наказ та знайти гроші для викладачів. "В інакшому разі до нього можуть навідатися КРУ і НАБУ" - додає викладач.
