Останні дні літа видались на диво зимними. Так, ніби природа попереджує про холоди, що невідворотньо наближаються. А зима цього року на нас очікує і справді люта – не лише на вулиці, але й в оселях шансів зігрітись буде небагато. Газова війна для українців стане холодною війною.

Літо спливає, а з ним тануть шанси на те, що «Нафтогаз» зможе домовитись із «Газпромом» про умови і ціни поставки блакитного палива в Україну. З 16 червня ці поставки припинились – і в Києві миттєво зникла гаряча вода. «Київенерго» намагається створити резерв палива на зиму, відключивши тисячі житлових будинків столиці від гарячого водопостачання, хоча неефективність такої «економії на сірниках» очевидна: накопиченого таким чином палива вистачить хіба що на 3 дні тепла в січні. Та й якого там тепла? Вже зрозуміло, що «гаряча» вода буде ледь теплою, опалення в будинках – символічним. Не врятують і бойлери, які населення намагається в лихоманці закупити: недорогі моделі вже із продажу зникли, ті, що подорожче, не кожен собі може дозволити, та й вони не задовільнять попиту, але саме цікаве, що масовим встановленням електричних водонагрівачів люди зовсім не вирішать проблеми гарячої води. Українські електричні мережі просто не розраховані на таке збільшення навантаження.

Уряд Арсенія Яценюка вдався до крайніх заходів з економії енергоресурсів: підприємствам теплокомуненерго дозволено спожити з серпня до квітня лише 5,85 млрд кубометрів газу, тоді як в минулому році лише з жовтня по березень було використано 7,5 млрд кубометрів. Який з цього випливає висновок? Будемо мерзнути самі і в лихоманці намагатись відшукати альтернативу змерзлій батареї.

В промисловому виробництві ситуація виглядає аналогічним чином. Згідно липневої постанови уряду промислові підприємства мають право спожити до квітня всього 7,5 млрд кубометрів газу, порівняйте із 14 мільярдами кубів, «спалених» промисловістю з жовтня по березень. Для виробництв це вже не економія, а ресурсний голод. Як наслідок – скорочуватимуться обсяги виробництва, працівники втратять дохід, а то й робочі місця. Очевидно, що переоснастити виробництва на енергоощадливі технології до зими ніхто не встигне. Та й економія від такого переоснащення – максимум відсотків 10 від обсягу споживання енергоресурсів, але це не врятує ситуацію.

Рік тому ніхто не ставив таких песимистичних прогнозів. Звичайно, не було політичної кризи, війни, економіка стабільно зростала. Український бізнес очікував закономірних змін на краще – іноземні інвестори готові були видавати «довгі» кредити, адже відчували покращення в інвестиційному кліматі. Україна стала лідером із зростання в рейтингу Doing Business – покращила свої позиції одразу на 28 пунктів. Тогочасний уряд досяг домовленостей із Росією щодо зниження ціни на газ, зекономлені кошти передбачалось спрямувати на підвищення енергоефективності української економіки, зокрема – житлово-комунального господарства.

 «Газова математика» наразі виглядає приблизно таким чином: в минулому році завдяки впровадженню програми енергоефективності командою Сергія Арбузова споживання газу зменшилось до рекордно низького рівня – 50,4 млрд кубометрів за рік. Трохи більше 20 млрд кубометрів видобувається українськими підприємствами, все інше – імпортується з Росії. Оголошена діючим урядом програма заміщення російського імпорту вже довела свою неспроможність вирішити ситуацію: постачання реверсного газу з Європи (по суті, того ж самого російського, що обійшов всіх можливих посередників) здатно задовільнити лише 1% потреб України в паливі. За 3 місяці таким шляхом імпортовано аж 557 млн кубометрів. Варіант із транзитом газу із Словаччини теж не суттєво змінює картину: говорити про повну потужність газопроводу, за допомогою якого вдасться імпортувати лише 10 мільярдів кубометрів, можа лише з березня наступного року.

Хочемо ми того, чи ні, та ця «холодна газова війна» стосується нас усіх. За кілька місяців ми будемо відчувати її наслідки повсюди – в наших оселях, на роботі, на цінниках у магазинах. Сподіваюсь, ми засвоїмо її уроки і хоча б трохи наблизимось до позбавлення нашої країни від газової залежності, якщо вже не зробили цього за останні роки.