І справді, ми, мешканці Центральної України якось відсторонено сприймаємо події національно-визвольної боротьби на тих, здається, далеких від нас землях. А вони не менш трагічні, сповнені героїзму та прагнення до української державності, єдності та гідного і незалежного життя.
Ще у січні 1919 року у Хусті народне віче намагалося проголосити свою єдність із цілою Україною. Але геополітичні інтереси тодішньої Європи були не на їхньому боці і Закарпаття на майже 20 років опиняється під владою Чехословаччини. Порівняно з іншими це була демократична держава, яка надавала багато прав українцям, але про національну автономію не хотіла й чути. Уже у той час на Закрпатті активною просвітницькою роботою заявив про себе майбутній лідер Закарпатської України, вчитель, священик греко-католицької церкви Августин Волошин. Таких людей тамтешній люд називав будителями.Так само греко-католицьким священиком був і Стефан Фенцик, який фактично очолив москвофільський рух. Крім них українцям протистояли також русини, які вважають себе окремим народом. Початок драматичних подій поклало захоплення наприкінці 1938 року Гітлером Судетської області. Він це зробив приблизно так, як Путін захопив Крим – спираючись на те, що там жило чимало етнічних німців. Ослаблена Чехословаччина змушена була надати національну автономію українському Закарпаттю. Августин Волошин, який став на її чолі, розумів, що без сильної підтримки не вистояти, і шукав її навіть у Гітлера. Але, за словами Юрія Митрофаненка, як греко-католицький священик не міг прийняти ставлення нацистів до євреїв, тож спільну мову і належну підтримку знайти не вдалось. Української самостійності не хотіли усі, хто оточував цей край - і угорці, й поляки, й румуни. Між тим, Августин Волошин формував військову силу – Карпатську Січ. Виступаючи у сеймі, куди було обрано більше 90 відсотків представників саме Українського національного об’єднання, він наголошував якраз на цілісній українській державності. Він знав, що сили нерівні, але закликав не втратити цей шанс. Сталін на його слова тоді відреагував так: «Якась козявка (в Закарпатті тоді налічувалось 700 тисяч українців – С.О.) хоче приєднати слона!»Якраз посеред березня на рівнині Красне поле поблизу міста Хуст відбулася вирішальна кривава битва за українську державність Закарпаття. Звісно, сили були нерівні. Угорські вояки фактично потопили в крові спробу українців відстояти свою окремішність. Кого не встигли вбити, просто зв’язаними вкидали у гірські річки. І Августин Волошин, і Стефан Фенцик загинули в катівнях НКВС. Але лідерові Закарпатської України в Ужгороді височіє пам’ятник, його ім’ям названо одну з центральних вулиць. Фенцика ж фактично розстріляли ті, в ім’я кого він зрадив свій народ. Світлана Орел, Кропивницький
