Аналізуючи буремні події  19 вересня на площі Героїв Майдану та в залі сесійних засідань Кіровоградської обласної ради, чомусь найбільше запам’яталися два епізоди. Перший, коли клич одного з рядових учасників протестного виступу -«Банду геть!», був бурхливо  підхоплений ораторами та учасниками Третього Кіровоградського Майдану. Хоча з формальної точки зору, термін «банда» означає участь в такому угрупуванні як мінімум трьох учасників та наявність організатора подібного угрупування, на якого С. Кузьменко явно не дотягує.

Запам’яталося також   посіріле на засіданні облради  обличчя К. Яринича, який  можливо зрозумів,  що омріяне, таке необхідне для лікаря народне  депутатство для нього  ще ніяк не гарантоване, незважаючи на тріумфальний успіх його шефа 25 травня 2014 року. Що шанси на народне депутатство  можуть розвіятися з димом перших підпалених шин в знак протесту проти призначення співвласника Сходу нашої області  губернатором  Кіровоградщини.

Причини Третього Кіровоградського Майдану звісно мають як загальноісторичні корені, так і стосуються особистості нашого Гаранта. Всі знають крилатий вислів:  «Революції придумують генії, роблять революції фанатики, а користуються результатами революції…» вибачайте, забув хто саме. На жаль, від перемоги Революції Гідності жителі нашої області отримали: повалений пам’ятник С. М. Кірову, площу Героїв Майдану, вулицю героя Чміленка, грабіж уряду Яценюка, втрачений Крим та криваву війну на Сході. Вожді бувшої опозиції навпаки, отримали все. Звісно, вони також мерзли всю зиму, майже кожної неділі  полум’яно виступаючи на Майдані з закликами продовжувати  боротьбу до переможного кінця..

Отримавши небувалу підтримку виборців, в основному за обіцянку провести антитерористичну операцію за декілька годин і навести лад на Донбасі, Порошенко чомусь вважає, що тепер всі його рішення мають підтримувати  з тривалими  оплесками. Без сумніву, видатний менеджер та організатор власної бізнес-імперії, в якій всі важливі рішення він приймав одноособово,  гарант переконаний, що так все буде відбуватися і в українській державі. Проте Петро Олексійович  забуває одну річ:  у власній бізнес-імперії він наймає  підлеглих, в той час як в Україні більшість народу чомусь вперто вважають, що вони обирають (наймають) президента. І тому він повинен виражати чи враховувати їх інтереси чи побажання.

Визнавши доцільним зміцнити власний вплив на сході Кіровоградщині, яка традиційно  підтримувала здебільшого  Регіоналів (на виборах 2012 року Сергій Кузьменко  отримав 45 % голосів) бувший співзасновник Партії Регіонів здійснив блискучу на його погляд рокіровку:  відправивши батька, Анатолія Кузьменка,  кандидатом від Блоку Петра Порошенка по 103 округу, а сина, Сергія Кузьменка, бувшого депутата від ПР, призначивши  губернатором. Багато експертів відзначають надзвичайну економність  у витрачанні власних коштів Петром Олексійовичем. Тому наявність багатющих спонсорів  іменного блоку в особі тандему Кузьменків, певно що радо віталося Порошенком. Проте не була враховано рішуче  не сприйняття більшістю кіровоградців як самої Партії Регіонів, так і її керівників, депутатів, тітушок та тітушководів. Це просто в верхах,  за клопотами щодо розподілу владних  крісел, пошуку спонсорів і т.д., забулося жертви та кати  кривавої революції.  А в народі, особливо серед активістів Майдану, відношення до подібних речей зовсім інше.

  На жаль, в очах кіровоградців кадрова політика 5-го президента України, чомусь все більше нагадує політику 4-го Гаранта, з всіма послідуючими із цього особисто для нього та його підлеглих висновками. Тому - кріпись Констянтине Володимировичу, тому - працюй пане Яринич. Відмивай від грязюки імідж ще до недавно такого  продвинутого іменного блоку. Конкуренти то ж не сплять. Тим більше, що незважаючи на те, що твою підтримку в залі засідань обласної ради одіозного  ставленика Порошенка наживо бачили лише декілька сотень людей, завдяки телебаченню та сарафанному радіо про це нині знає вся область. 

                                                                                                                Василь Довганенко.