Паперові - це особливе задоволення. Візьмеш в руки - маєш річ. У літераторів Кіровоградщини є можливість надрукуватися в альманахові «Степ», який готують до друку в однойменному обласному літературному об’єднанні імені Віктора Погрібного. Він керував «Степом» кілька десятиліть. В Кіровоградській обласній науковій бібліотеці імені Чижевського відбулася презентація альманаху «Степ» № 1’18. Сайт akulamedia публікував детальний аналіз представлених там творів.
Замість запланованої однієї години презентація тривала дві. Автори надрукованих у першому цьогорічному випуску альманаху "Степ" хто лірично, хто з гумором розказали про себе. Вони представники різних професій. Наприклад, керівник літоб’єднання Ольга Полевіна - музикант, Олександр Архангельський, Валентина Кондратенко-Процун, Анатолій Саржевський - педагоги, Олена Надутенко - бізнес-леді, Елеонора Бєльська - лікар, Ніна Даниленко - журналіст, Микола Голованов - таксист, Тетяна Березняк - мікробіолог, Світлана Ніколаєвська- бібліотекар. Комусь написана річ здається єдино можливим варіантом, а в когось постійно виникають нові версії - у цьому зізналася Наталія Фесенко, яка не раз міняла сюжет майбутнього роману. Так чи інакше, ці автори не бояться давати свої твори на суд читачів і Ольга Полевіна закликала бути сміливими всіх, хто тільки почав практикуватися в написанні художніх речей чи робить це вже певний час. Перший «Степ» уже хочуть мати багато читачів. Шкода, що через фінансові труднощі тираж його такий невеликий, що хоч би бібліотеки області забезпечити. Було відзначено стильну сучасну обкладинку альманаху (художник Андрій Надєждін).
Уже готується до
друку другий випуск журналу з творами
прозаїків, поетів, літературознавців з
Кіровоградської області. Редакційна рада планує друкувати в основному земляків,
процент авторів із інших регіонів буде
незначний. Найперший читач майбутнього номера «Степу" коректор Людмила Островерх зізналася, що плакала над кількома його публікаціями. А якщо написане зачіпає почуття читача, значить, це вартісна
література. Моральним стимулом для нинішніх та потенційних
літераторів, які вагаються - чи варто писати, коли шанси прорватися в класики примарні, послужила
прочитана однією з учасниць презентації
притча. Легенда стверджує, що цей випадок стався з американським
автомобільним магнатом Генрі Фордом. Форд постійно бачив рибалку, який довго сидів на березі й тішився мізерним уловом. «Давай я подарую
тобі човен, - запропонував мільйонер.- З
нього ти впіймаєш більше риби.» - «І що
тоді?» - спитав рибалка. - «Частину з’їдатимеш, решту продаватимеш і збереш гроші».
- «А потім?» - «Купиш ще човнів і наймеш
людей, щоб рибу ловили й продавали вони,
а ти тільки гроші клав у банк». - «А потім?» - «Придбаєш
собі великий будинок у гарній місцині на березі мальовничої водойми». - «А
потім?» - «А потім»…- Форд на мить замислився і радісно
вигукнув: - «А потім зможеш нічого не
робити, сидіти на тихому березі і спокійно вудити рибку для власного задоволення».
- «Так я і зараз це роблю!» - відповів рибалка. Можливо, такий підхід не завжди доречний щодо розвитку бізнесу. Однак стосовно творчості - порада продуктивна.Займатися літературою тому, що цього хочеться - дуже поважна
мотивація. А там, дивись, хтось і
надрукує. Приміром, кропивницький
журнал «Степ» . Зоя Красінська
