Міській раді Кіровограда – Кропивницького сьогодні усього рік. Аж не віриться. Іноді здається, що ця рада і цей голова облаштувалися у будинку з колонами вже багато років тому. Чим запам’ятався цей рік нової керівної ради обласного центру?

Ці вибори вперше відбулися за складної системи з відкритими списками. Переважна більшість не тільки простих містян, а й причетних до політики й досі не розібралися,  як ця штука спрацювала. Чому деякі кандидати від різних партій, отримавши на своїх округах найбільшу довіру виборців, так мандату й не отримали? Складну арифметику цієї системи, сподіваюсь, перед наступними виборами звичайним людям хтось роз’яснить, хоча б для того, щоб мати нормальну явку, бо розчарування в багатьох досі залишилося – «чому мій улюблений Коля (Петя, Саша) не пройшов? За нього ж голосів найбільше…»  

Не встигнувши обратися, одразу два депутати Кіровоградської міської ради склали мандати. Це Вадим Волканов, якого водночас було обрано й до обласної ради. Він віддав перевагу обласній раді. Також відмовився від мандату Костянтин Яриніч, якому мешканці міста також надали право представляти громаду у Верховній Раді України.  

Місце цих двох зайшли наступні за списками кандидати. Через деякий час склав свій мандат депутата і Федір Згривець, там якісь особисті мотиви. 

З моменту виборів ця міська рада стала рекордсменом за всю історію існування у місті рад. Дев’ять фракцій різних партій -  такого розгулу демократії ніколи не було. У радянські часи була лише одна партія у міськраді – Комуністична. У Єлисаветградській Раді робітничих та солдатських депутатів в буремні 198-1919 роки були фракції більшовиків, меньшовиків, есерів, ще деяких геть сьогодні забутих партій, та усіх було менше дев’яти. Міська дума Єлисаветграда часів Російської імперії була безпартійною. За часів незалежної України в міській раді бувало по чотири, п’ять, навіть одного разу шість фракцій. І ось маємо дев’ять таких.

З самого початку виходячи з такої кількості, експерти прогнозували малу керованість ради та розбрід і хитання у раді протягом усіх років існування. Поки рада не підводить…

Тому прикладом секретарська чехарда та карусель. Новий рекорд – ніколи ще не було в міської ради три секретаря за один рік. А тут Володимир Смирнов, Сергій Бойко, Андрій Табалов. Середній строк існування секретаря у Кропивницькому – чотири місяці. Поки що, хоча б.

І на цьому перелік рекордів міської ради не закінчено! Вперше в історії самоврядування у центральній Україні сесія міської ради тривала чотири дні поспіль! Такого також раніше не було. І все це велике сидіння у будинку з колонами було заради призначення міському голові нового заступника – Наталі Дзюби. Поверхнево все виглядало так, хоча, звісно, все набагато складніше.  

Та все одно в історію, скоріше за все, це сьоме скликання увійде як таке, за часів якого було перейменовано місто. Більшість депутатів були проти перейменування взагалі, або перейменування на існуючу назву Кропивницький. Однак саме на них, депутатів цього скликання, лежить провина (або заслуга) за те, що місто носить саме назву корифея українського театру. Депутати мали можливість самотужки, без Верховної Ради, дати місту нове ім’я. Та вони не захотіли. Хоча, якщо бути до кінця чесними, причина інша – просте боягузтво! Депутати злякалися, що виборці потім будуть закидати їм у провину перейменування саме на ту чи іншу назву (причому більшість варіантів були програшні з точки зору обранців). Тому можна скільки завгодно сьогодні звинувачувати Верховну Раду, нібито вона якось непевно перейменувала місто. Все одно саме наші місцеві депутати спровокували це, за великим рахунком. 

Чим ще цей депутатський рік запам’ятався? Побили пару депутатів, від «Укропу» та «Самопомочі». Ще, як на стороннє око, міський «парламент» з перших сесій почав втрачати самостійність. Всі, хто хотів бачити, бачив, як на сесіях процесами – як голосувати чи ні, покинуту залу чи залишитися, - керував Вадим Волканов, той самий, який від мандату депутата міськради відмовився.  

Є, звісно, й позитивні моменти за рік роботи. Набагато ефективнішою та зрозумілою стала система функціонування земельної комісії міськради. Кількість розглянутих земельних питань, порівняно з минулими роками, зросла в рази! Ще здобутки? Та якось не здається згадати… Та нічого, у депутатів ще кілька років попереду. 

Геннадій Рибченков спеціально для «Акули»