Прочитавши  10  серпня панічне повідомлення одного з адекватних депутатів від Удару Сергія Капліна  на тему, «мафія Януковича  неминуче повернеться у Верховну Раду, адже шансів змінити виборчу систему  нуль», виникає запитання,  що ж дійсно  робити. Якісне оновлення вищого законодавчого органу влади – це одна з головних вимог Революції Гідності. Три так звані демократичні партії мають в парламенті  162 мандати. Тому контрольних пакет в парламенті тримають дві групи із перебіжчиків із ПР- Група Економічного розвитку та Група Суверенної України. Їх лідерів, А.Кінаха та В. Литвина, в ЗМІ часто чомусь часто іменують  як не христопродавцями,то принаймні  політпроститутами...  До речі, на думку багатьох виборців, у подібних не то визначеннях, не то характеристиках, існує раціональне зерно.  Членами цих груп є   люди - трудоголіки, що одночасно жнивують на двох нивах, економічній та політичній. І ще незрозуміло, на якій з цих нив вони збирають  більший врожай. Очевидно, що відмова від мажоритарки відкриває перед  багатьма із  них дійсно сумну перспективу - шлях  до прокурора,  а далі вірогідне розміщення  у славнозвісній  Качанівці, плюс  конфіскація непосильною працею нажитих мільйонів чи й мільярдів. Не такі  вони вже й наївні, щоб голосуванням підписувати собі вирок.

 Один з альтернативних варіантів недопущення  « мафії Януковича» в парламент, це включення у виборче законодавство процедури  проведення парламентських виборів у два тури. Відповідні норми  напевно б заблокували б  перемогу бувших Януковців, і депутатські мандати отримали б представники сил Майдану.  Єдиний дійсно реальний шлях надовго позбавитися елементів мажоритарки  - зафіксувати в оновленій Конституції пропорційну виборчу систему з відкритими списками. В такому випадкові вже жодна ситуативна перемога Східного олігархату не зможе  змінити виборчий закон.

З іншої сторони, якщо дивитися реально на речі, то наприклад серед  4-х  депутатів мажоритарників  від Кіровоградщини, бувших членів фракції Партії Регіонів: В. Грушевського, С. Березкіна, О. Єдіна ,С. Кізьменка -  жодного ідейного Януковця не виявлено. Всі вони представники великого капіталу, всі приєдналися до найсильнішого на момент виборів  в 2012 році , тобто до Зека Януковича. На другий день після його втечі , перед ними очевидно відкрилось боже одкровення, вони прозріли і моментально перейшли на бік переможного Майдану.  Щоб пізніше, вже з табору урядової коаліції, власним голосуванням - не голосуванням, творити всілякі капості як уряду, так і народу України.  В. Грушевський- це вже інша історія. Спостерігаючи за повідомленнями ЗМІ Кіровоградщини відразу стає помітно, що теперішні мажоритарними активно готовляться до наступних парламентських виборів. Адже так хочеться знову,  бодай ще 5 років, попрацювати на благо  простого люду.

Порада персонально для Сергія Капліна -  рецепт спасіння від засилля в наступному парламенті  «мафії Януковича» на диво простий, це узгодження єдиних кандидатів по мажоритарних округах від Майданівських сил. Тільки не так як було це в 2012 році, коло саме завдяки кандидатам від Удару, які розпорошили голоси опозиції ,  в Верховну Раду потрапили С .Березкін та О.Єдін.  Зрозуміло що нині це нереально, що це фантастика.  Зрозуміло, що  по виборчих  округах на Кіровоградщині будуть представники всіх рейтингових Майданіських сил. І саме  це дає шанс наприклад  С.Березкіну знову потрапити у парламент,  набравши рекордні 12 – 15 % голосів.

Давня приказка « На два хохла – три гетьмана» нині в Україні вже неактуальна,тому що нині  в нас «на два демократа – чотири  кандидата».  Єдиний вихід із даної ситуації – продовження активної самоорганізації громадянського суспільства. Тобто небайдужі українці повинні знову, як в часи Майдану, відкривати власні худесенькі  гаманці та фінансувати об’єктивні соціологічні дослідження наприклад  по Кіровоградщині,  щоб отримати відповідь:  хто з демократичних кандидатів в кожному із 5 округів має найбільші шанси стати депутатом.  Отримавши потрібну інформацію, потім  за допомогою соціальних сітей, ЗМІ, організувати «базар кандидатів». На якому б демократичний виборець наприклад 100-го округу,  прихильник О. Ляшка, погоджувався проголосувати за кандидата від Удару, взамін на обіцянку виборців  101  округу голосувати за кандидата від  О. Ляшка . Можливо ця ідея на перших погляд фантастична. Та іншого виходу просто немає. Ніколи кандидати від Майдану не домовляться між собою. В результаті їх взаємної конкуренції знову владу в Україні захоплять діячі великого капіталу. Знову всі надії на реформи, а отже і на покращення нашого життя, виявляться марними. Допоможемо «базаром» власним демократичним кандидатам у депутати стати депутатами.

  Василь Довганенко.