Місцина між дамбою та краєм сільських хат і дач тривалий час була мальовничою і дикою. Лише сяк-так окультурене джерело та сміття біля нього свідчили, що іноді сюди навідуються шашличники. А відтепер пейзаж втратить привабливість, бо на правому березі Мамайки впритул до траси на місці дерев почалося будівництво. На законній підставі. Згідно з кадастровими даними, тут мають розміститися "основні, підсобні і допоміжні споруди підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості". Ще раз перечитаємо. чи не примарилося - ні, таки підприємства! На воді - за якийсь десяток метрів од річки! Майже на трасі! Під боком у дамби - фактично впритул. Талі та дощові води клекочуть уздовж бетонної огорожі і утворили яр, який уже руйнує дамбу. Якщо насип треба буде ремонтувати, техніка туди не потрапить. З одного боку дорога з крутим насипом, з другого - паркан, з третього - заболочене русло...
Щоб відзняти територію майбутнього "підприємства" в усій красі, наша компанія перебралася на бугор з протилежного боку річки. У якийсь момент фотограф помітив, що в кадр потрапив хтось в оранжевому пальті чи шубі. Підійшов глянути, хто це - і закляк та замахав, щоб зупинилися. Та ми вже наблизилися - і тут ж кинулися назад.
На дереві висіла велетенська мертва лисиця. Вона загинула не в спеціально поставленому капкані. Його влаштовують на землі, а не на гілках. Адже лисиця не птах, щоб літати, і не білка, щоб стрибати по деревах. До речі, стаття 15 Закону України про мисливське господарство та полювання дозволяє застосовувати лише ті пастки, при потраплянні в які звірі лишаються живими. Ст. 20 цього ж закону забороняє ставити на тварин петлі. А цю лисицю повісили зумиснеІ Явно не з метою добути хутро - звір загинув давно і ніхто за ним не прийшов. Схоже на якийсь зловісний ритуал...
Зоя Красінська
