На цій планеті гори у формі ялинок, пальми подібні до фужерів,вікна будинків схожі на велетенські мильні бульбашки. З якої галактики планета Ікс? Не будучи астрономом,так одразу й не скажеш. А от літаючі тарілки на цьому небесному тілі звичної нам форми, схожі на приплюснуті дамські капелюшки.Ці посланці далеких світів приземлилися у Кіровоградському обласному художньому музеї на картини художника Віталія Колісниченка. Краєвиди лише одному йому відомої планети не є показовими для персональної виставки робіт митця, котра щойно відкрилася. Полотен у жанрі фентезі всього кілька, рештах цілковитий реалізм. В окрему групу виділені картини про Велику Вітчизняну війну, вони нагадують кадри зі старих радянських фільмів. Сюжети з поля бою, з концтаборів, із зустрічі переможців та мирної відбудови художник напевне взяв не тільки з підручників історії та кіно. Дух тієї епохи пронизував його дитинство і юність - Віталій Колісниченко 1933 року народження, наш земляк з Новоархангельська. Служив у армії, працював оформлювачем, архітектором, вів студію образотворчого мистецтва, багато років ілюстрував обласну газету «Кіровоградська правда». Глибоко в історію релігії сягає картина «Христос на Генісаретському озері». Це те саме Галілейське море, де син Божий «ходил по воде, аки посуху». А тут Христос завмер у глибокій задумі ніби в передчутті свого трагічного майбутнього. Картина «Квіти для Кобзаря» теж має історичне підґрунтя. Але тут уже немає драматизму. Діти підносять букет Тарасові Шевченку, а він зворушено опустив очі і вся поза поета свідчить, як йому люба ця скромна увага у милому рідному краю… Більшість картин Віталія Колісниченка - це натюрморти, пейзажі і сценки з мисливсько-рибальського побуту. Гострі шпилі очерету, хисткий місток у тумані, сині сліди на березневому снігу, човен дрейфує по спокійному плесу, річка Синюха в скелястих берегах... Усе яскраве, барвисте і переповнене позитивною життєвою енергією. Втім, декому на наповнених світлом та кольором роботах усе ж невесело. На картині «Після свята» у кота й синиці біля порожньої пляшки очі сумні і навіть злі. Адже гуляки самі наїлися, а для них не залишили закуски (черв’ячка чи мишки), лише крутобоке яблуко … Сніжана Казимирова
