Принишкнути. Забутися. Нікого не згадувати. Нічого не боятися. Не думати, що буде завтра, а перебувати тут і зараз. Перебувати з легким серцем. Де можна такого досягти? У театрі. Може, не завжди і не в кожному, а от у Кіровоградському театрі імені Кропивницького саме така атмосфера і була.
Тут відбувся концерт з нагоди жіночого свята 8 березня .Може, тому на сцені були майже самі чоловіки – актори, танцюристи і музиканти. Живий оркестр. Декорації – імітація ресторану чи клубу. Не того, що «кабак», а того, що «чилаут». Номери – здебільшого пісні та вірші. Згідно з поширеною теорією, кохання входить епізодом в життя чоловіка, а для жінки – все життя в коханні. Насправді воно, певно, не завжди так, але композиції кропивничан ні разу не віддалилися від любовної тематики ні на крок. Пісні (не останні хіти, а, скоріше, традиційна естрада з ухилом у ретро) і танці (класичні танго, рок-н-рол, вальс, чарльстон) чергувалися з короткими гумористичними сценками та афоризмами про жінок, виключно пристойними і компліментарними. Серед виконавців – Олеся Бушмакіна, Дарина Загородня, батько та син Ярошенки, Юрій Жеребцов.Дами були декольте і негліже, а кавалери в костюмах, хоч і святкових, проте строгих. Аж тут раптом ближче до фіналу вечора вибіг на сцену джентльмен у рожевому піджаку, чорних шкіряних брюках і в хмарах азотного диму та феєричних лазерних відблисках як утнув кілька пісень голосом… ну Карузо не Карузо, але все було дуже сильно і професійно. Це був ніхто інший, як директор театру Володимир Єфімов. Попри свою «господарську» посаду, він має консерваторську освіту і свого часу виступав у складі відомих українських гуртів. Володимир Єфімов не тільки невтомно вклонявся публіці за овації, а й сам збіг у зал і вручив кільком глядачкам троянди.Сніжана Казимирова
