15 лютого лютого хол обласної філармонії цілих чотири години правив за бальну залу. Шарудкий оксамит, атлас, перли… Сукні-рибки, ампір і анжеліноджолійські, ніби січені бритвою, розрізи до середини стегна. Задля вечірки по-панські дівчата обтрусили найбільші крамниці з швацьким начинням та видзвонили всіх праворуких перукарок. Що поробиш? Дрес-код – він як закон, – суворий, непохитний.
«Вечірній туалет обійшовся мені рівно в тисячу гривень, – демонструє свій образ Аліна, студентка факультету іноземних мов. – Замовляла шиття, туфлі… Слава Богу, в усі терміни вклалася – якраз за місяць до заходу. Чи хвилююсь? Та є трошки… Аби тільки зачіска не розсипалася. Докручувалась самостійно. Але спробувати себе у вальсі все одно кортить більше. А ось і мій кавалер. Зовуть Олегом. Олеже, ну вийди наперед, привітайся!»
Що ж це – казкова мара чи захід з перспективою на таку-сяку сезонну періодичність, – вирішили запитати безпосередньо у організаторів. Першою відгукнулась Ірина Глобенко, начальник молодіжної політики управління сім’ї, молоді та спорту Кіровоградської облдержадміністрації. «Передусім, ми переслідуємо мету організації достойного дозвілля для молоді. Не секрет, що етична норма сьогодні трактується занадто широко. Натомість пропонуємо повернутися до традицій залицянь поміж дівчатами і юнаками, які побудували в Єлисаветграді, нашому маленькому Парижі… Протягом двох місяців захід анонсувався на типово жіночому філфаці і відносно гендерно збалансованому інязі педуніверситету, а також серед хлопців з льотної академії і технічного університету. І ось, можете поспостерігати, що з цього вийшло? Ми їх таки звели – красиві пари, ну правда ж?.. Звісна річ, цей захід пробний, у подальшому ж плануємо проводити через кожні три місяці».
До речі, свою чорну сукенку із вишивкою та шкіряним паском Ірина купувала спеціально для виходу на червоний хідник. Наскільки задоволення затягло – кокетливо промовчала; мовляв, ну хіба такі речі оцінюють за допомогою калькулятора?.. А от доччин туалет хвалила, не шаріючись: «Все шили у Працкова, нашого давнього знайомого. Він, до слова, майстер на всі руки: і куховар прекрасний, і дизайнер, і постановник, і стиліст…».
Ініціаторами проведення події із шляхетним нальотом вінтажу стала молодіжна рада при міськраді та інформаційний ресурсний центр. Усю витратну частину взяли на себе спонсори: у переліку небайдужих підприємців звучать назви флористичних крамниць та салонів, кафе, ресторанів. Вальс – річ все-таки серйозна, тобто, однім луком на сто доларів не обійдешся. Відтак, научати кавалерів та пан плавкій течії цього танцю зголосилися хореографи «Конвалії». Камерний концерт романсу (майже як в салонах аристократів у кіно) – спеціальний дарунок від випускників 3-ої музичної школи. Де головою (розробка сценарію, внутрішній декор приміщення), а де й руками (приміром, розвантаження 200-кількрамової статуї німфи з водограєм) допомогли волонтери: «Рідко згадуємо про них, хоча часом, буває, на їхніх плечах лежить значна частина роботи», – додає від себе пані Ірина.
Нарешті оголошено про початок балу. Дівчата кидають останні контрольні погляди у дзеркало, тим часом хлопці інстинктивно задкують до стін. Для азартних брейкденсерів і підкорювачів неба паркет – все одно, що річка у весняний льодохід. Дарма… Найбільш артистичних танцівників, відзначених спеціальною комісією, нагороджували пакунками із сувенірною продукцією, а королев та королів першого Єлисаветградського молодіжного балу – сертифікатами на романтичну вечерю удвох із найкращих ресторанів міста. «Зважаючи на ситуацію у грудні-січні, а також тривожні сигнали із Києва, благодійний збір коштів на відкриття дитячого відділення гемодіалізу був дещо призупинений, – підводить баланс проробленій роботі Ірина Жарова, директор інформаційного ресурсного центру. – Розумієте, трохи не до того було. Тепер ми цю справу налагодимо, подивимось, що дасть цей бал».
Доки кавалери визначаються, кого запросити на перший тур вальсу, ми перехоплюємо Романа Бутовського, відомого у місті перукаря та стиліста. «Зазвичай я виключаю у собі професіонала у побуті. Але на світській події, як ця, приміром, вдається не завжди. Так, визнаю, помилок та відступів від дрес-коду помітив чимало. У зачісках, фасоні суконь, дотриманні стилю… Знаєте, справа навіть не в трендах сезону. Є певні правила: довге плаття без зайвого декору і деталей; обов’язкові рукавички до ліктя і панчохи… Прикраси також. Можна й повний гарнітур (кольє, сережки, браслет чи каблучка), аби тільки завеликі, розміром в бряскальця на люстрі. Пам’ятайте, ніякі камінці не мають відволікати увагу вашого супутника від вас, вашого обличчя й шийки. Волосся? Його годиться підібрати, адже програмою передбачені танці. Я не ставлю поганої оцінки. Що ви?!! У жодному разі! Просто є над чим працювати. Бажаю гарного вечора і незле розважитись».
(фото автора та Олександра Рихлицького)
І ми бажаємо… Дочекатися на новий бал і перевершити героїнь усіх екранізацій та розгледіти у знайомому нехай і не принца, але точно дуже винахідливого Прем’єр-міністра…
