Досі вважалося, що основними ідеологами Путіна є затяті україно-ненависники та апологети «руського міра» – телевізійний брехун Д. Кисельов, філософ з фашистським мисленням О. Дугін, історик-фальсифікатор Ю. Жуков та кілька сотень продажних акторів, письменників, журналістів. Вони своєю лакейською прислужливістю кремлівському диктатору сплели навколо його голови ореол піднебесної величі, який, здавалося, вже нікому не перевершити. Та знайшовся такий винахідливий вірнопідданий. Далеко не усім жителям російського Санкт-Петербурга було відоме прізвище «отамана» тамтешнього міського козачого товариства «Ірбис» Андрія Полякова. Одного травневого дня це типове для Росії  прізвище ЗМІ рознесли на увесь світ. Він (світ), певне ще не усвідомив, яким великим пророком стала ця звичайнісінька російська особа.

Почалося все з незбагненного розмаху святкування Росією 70-річчя перемоги над гітлерівською Німеччиною. Поляков вирішив вставити і «свої п’ять копійок» у грандіозне торжество. Та ще таке, до якого не додумався б ні академік, ні професор разом із «заслуженими» та «народними». У своїй ще не до кінця упорядкованій і добудованій «станиці» поблизу села Агапатово, що у двадцяти кілометрах від Петербурга, у приватних володіннях самого отамана (щоб не затрачати часу на одержання дозволу) козаки Полякова терміново вирішили встановити пам’ятник ще живому вождеві «всія Русі» Володимиру Володимировичу Путіну. Поки-що скромненький, з штучного синтетичного матеріалу. А пізніше обіцяють відлити бронзовий.

Однак справа не у місцевості чи матеріалі. Головне – в образі кого втілити священний лик улюбленого диктатора? Довго думали, але придумали. Всім ідеологам колишньої столиці імперії не дано стати подібними провидцями. Прообразом Президента РФ вірні престолу козаки обрали не уславлених особистостей давнього світу на зразок Юлія Цезаря, Костянтина Візантійського, Олександра Македонського чи Карла Великого. Їхню увагу привернув скромненький давньоримський імператор Нерон (54-68 рр.), біографія якого відома навіть не всім студентам історичних факультетів. Зате Поляков десь вичитав, за які діяння цього правителя називали кривавим деспотом: Нерон у своїй нестримній патологічній люті знищив тисячі ні в чому не винних людей, убив свою дружину, дітей, навіть рідну матір. Ще йому приписують спалення Рима заради задоволення і для того, щоб збудувати нові палаци для своєї свити на землях простих римлян.

Ось вона, уявна трійка «неронівців»

Звичайно, не подібні дикунські вчинки Нерона бачив у свого кумира Поляков, хоча вони вочевидь прослідковуються. Тут треба дивитися глибше: головними заслугами римського цезаря прихильники «єдиної і неділимої» вважали те, що за Нерона було окуповано ряд міст Боспорської держави, розташованої у Північному Причорномор’ї з центром на берегах Керченської протоки. Це «козачкам» – немов бальзам на душу: дуже вже нагадує загарбання Криму, де вони залишили свій розбійницький слід. А ще римські розбишаки Нерона захопили стародавню державу Понт на узбережжі Чорного моря і приєднали її до своєї імперії…

Новітнього кремлівського Нерона зобразили у тозі римських імператорів і з гербом Московії на спеціальній медалі. Поряд з бюстом заплановано появу ще двох пам’ятників – невідомому загиблому козаку, а також колишньому «отаману Всевеликого війська Донського Петру Краснову». Ці особи дуже нагадують Полякову давнього Нерона і його сучасного двійника Путіна. Особливо отаман. У нього теж повно заслуг перед путінською Росією, яка піднімає до небес жертви більшовицького режиму. До рангу святих занесено сім’ю розстріляного у 1918 році імператора Миколи ІІ, повернуто з-за океану і перепоховано у одному з монастирів Москви мощі генерала Денікіна, співаються похвальні оди генералу Власову. Про донських козаків і казати нічого. Крилатими цитатами московських ідеологів стали пророцтва Краснова: він мріяв, щоб «знову явився Росії Державний Вінценосець, спроможний умиротворити й впровадити правду і порядок на Святій Русі».

Донські козаки генерала Краснова – «гвардія» Гітлера, третій ліворуч дуже схожий на козака Полякова біля бюста Путіна, не дід, випадково?

Яке ж пророцтво заклав у скромний бюст Нерона, невідомого козака та П. Краснова отаман місцевого розливу з невеликого села під Петербургом Андрій Поляков? Величезне! Дуже вже багато спільного і схожого у долях названих непересічних осіб. З історії відомо – позбавлений сенатом влади, всемогутній Нерон не виніс над собою подібної розправи і покінчив життя самогубством. Не простіший кінець земного шляху чекав на грізного повелителя «Всевеликого війська» генерала Краснова. У січні 1947 року у Москві за наказом Сталіна Військова колегія Верховного суду СРСР відправила отамана на шибеницю. Разом з ним були страчені і найближчі сподвижники генерала колишній командувач Кубанського козачого війська Кубанської Народної Республіки (була й така) Шкуро (Шкура), діячі білого руху Султан-Гирей Клич, отаман Т. Доманов і генерал фон Панвіц. Це вони відгукнулися на заклик Краснова у 1941 році «Хай поможе Бог німецькій зброї і фюреру» та перйшли до нього на службу. (Важко зрозуміти логіку поведінки путінців: милують  борців проти комуністичної влади укупі зі Сталіним, який тих «борців» відправляв на ешафот. Хто ж тоді ворог «єдиної і неділимої», точніше «Калиновий спів», він же журавлиний, солов’їний і анонімний фестиваль СРСР? Невже тільки Україна?).

Виряджений імператор «всієї Русі»

Місце і роль скульптурної композиції у володіннях Агапатівського отамана Полякова не повністю будуть завершені, якщо не визначити – хто ж той третій невідомий богатир, що постане у бронзі поряд з Нероном-Путіним і Красновим. Тут теж гадати особливо не треба: у бандитів завжди є послідовники. Від Петра Краснова патріотичну естафетну паличку прийняв Микола Козицин - терорист, генерал армії козачих військ, що орудують сьогодні у зруйнованому ними ж Донбасі, отаман Міжнародного союзу громадських об’єднань «Всевелике військо Донське. Знову «всевелике», знову донське. А ще Козицин – учасник численних збройних конфліктів у різних кінцях світу, співорганізатор сепаратистського та терористичного руху на територіях самопроголошених  ДНР та ЛНР. Авантюрист був одним з основних заколотників у Придністров’ї, Чечні, брав участь у грузинсько – абхазькому конфлікті. Під час війни у Югославії зустрічався з Слободаном Милошевичем, пізніше засудженим Гаазьким судом до смертної кари. Сьогодні міжнародний терорист щодня чинить злочини у окупованих російськими найманцями районах Донбасу.

Ватажок «пітерських» козаків А. Поляков теж мітить у Нерони

Вражає нагородний «іконостас» отамана-генерала. Маршалам Радянського Союзу на кшталт Г. Жукова чи І. Конєва у порівняні з ним нічого робити. Людині без спеціальних знань неможливо розібратися у тих нагородах.  Більшість з них – фейкові, тобто, підроблені. Навіть орден СРСР «Червона Зірка». Вони були засновані Загальноросійською громадською організацією «Академія проблем безпеки, оборони і правопорядку», утвореною у 2000 році. «Академія» вручала ордени «Петро Великий», «Катерина Велика», «Святий князь Олександр Невський», «Дмитро Донський», «Велика Перемога» – усього понад 70 видів нагород, у їх числі ордени, медалі, нагрудні знаки аж до Золотої Зірки Героя Росії. Серед удостоєних ордена Петра Великого був, наприклад, кузен Британської королеви і внучатий племінник останнього імператора Росії Миколи ІІ Майкл Кентський. Орденом Катерини відзначено… матір президента Чечні Рамзана Кадирова Аймані. «Академія» розперезалася так, що Верховний суд Росії змушений був ліквідувати цю аж надто активну громадську організацію.

Меморіальний комплекс у станиці Єланській Шолоховського району Ростовської області з скульптурним зображенням генерала Краснова

Словом, пророцтва Полякова, закладені у бюст Нерона-Путіна і майбутнє злочинне тріо, починають збуватися. Генерал Краснов давно вже кипить у казані зі смолою разом з римським кривавим імператором Нероном (хто з них пролив більше людської крові, визначити неможливо). Відплата за згублені життя українців чекають на двійників Нерона у недалекому майбутньому. Важко сказати, чи вони потраплять у пекло через Гаазький трибунал, чи, повергнуті своїми народами, накладуть на себе руки? Це вже не так важливо пророцтва дивака-отамана неодмінно збудуться. Не даремно вони закладені у бронзі.

Москва теж вшановує денікінців і красновців

Юрій Матівос