Брати Павло та Андрій Дяченко вже три роки сидять в СІЗО за те, чого не робили. Принаймні, вони повністю «розгромили» доводи обвинувачення, яке не фоні цього виглядало просто абсурдно і смішно. Втім, це не завадило головуючому судді Руслану Бурко закрити на це очі, зачитати дослівно вирок, який був оголошений спочатку Андрію Дяченко, та запроторити братів за грати на 11 років нібито за замах на дорогоцінне життя нардепа Станіслава Березкіна, який незаконно проклав залізничну колію через земельну ділянку фірми, директором якої був Павло Дяченко. Суд не зупинив навіть той факт, що в ході судових засідань виявилось, що Березкін ще не був нардепом в той час. Відповідно, не могло бути ніякого замаху «з метою перешкоджання діяльності депутата». Крім того, було доведено, що у справі відсутній будь-який мотив.

Читайте також: Справа Дяченків: брати зруйнували злочинну суддівську систему, але залишилися за гратами. ВІДЕО

Та знаючи нашу судову систему, не варто цьому дивуватись. Дивуватись варто силі духу людей, які борються із нею. Брати Дяченки не тільки не зламались, але й поставили всю судову владу в Україні в цікаве положення, виявивши серйозну помилку судді Бурко, який або через своє незнання, або ж через лінь чи відчуття безкарності, не спромігся винести окрему постанову про продовження тримання братів під вартою, а написав це у самому вироку. От тільки коли Дяченки оскаржили його в апеляції, він втратив законну силу. Тобто, тримання під вартою автоматично також стало незаконним.

Коли цей факт виявився на засідання Апеляційного суду, яке пройшло аж через 4 місяці після оголошення вироку, то судді просто прийшли в ступор, адже така ситуація, як виявилось була по всій Україні, а це означало, що випускати братів означало випустити пів країни. Саме тому, через порушення закону Бурком, суддям довелось посилатись на те, що вони нібито не мають повноважень переглянути запобіжний захід.

Це було вже друге злочинне рішення головуючого судді першої інстанції після несправедливого вироку, яке призвело до засудження двох невинних людей.

Втім, як виявилось, це були лише «квіточки», адже на засіданні, яке відбулось 25 квітня 2016 року, суду відкрився просто шокуючий факт: у справі просто відсутній основний доказ, на основі якого і була побудована вся кримінальна справа!

Мова йде про товарно-транспортну накладну Нової пошти по якій, згідно версії обвинувачення, один з братів нібито отримував мобільні телефони для майбутнього вибухового механізму. На суді першої інстанції Дяченки неодноразово заявляли, що такої накладної просто не існує, адже у справі є лише її копії. Притому одразу 4 штуки. Крім того, слідчий Охрименко, який нібито вилучав цю накладну, якимось дивним чином одночасно в Полтаві і Кіровограді, не зміг в суді пояснити, яка з цих копій в ході слідства «стала оригіналом», що викликало обурення у сіддів. Також Дяченки звертали увагу суду на той факт, що в записнику Андрія, який нібито був запакований і опечатаний, якимось дивним чином з’являлись його підписи в той, час коли він вже сидів у СІЗО. За їх твердженням, та людина, яка їх робила, цілком могла приймати участь у підробці накладних.

Здогадки Дяченків підтвердив сам Бурко, який навідріз відмовився оглядати оригінал, який начебто був у справі. Точніше, він сказав, що його буде оглянуто в ході допиту свідків, але цього так і не відбулося.

І тут Руслан Бурко скоїв ще один серйозний злочин. На минулому засіданні Павло Дяченко звернув увагу на те, що згідно пункту 5 статті 364 КПКУ, яка свідчить про те, що «учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні». З цього випливає, що сторона обвинувачення весь час посилалась на якусь накладну, оригіналу якої ніхто не бачив і не досліджував. Натомість братів засудили до 11 років позбавлення волі лише на основі її копії. Більш того, не зважаючи на заяви Андрія Дяченка про те, що на копії накладної підпис не його і численні клопотання про проведення незалежної експертизи за межами області, судом не було прийнято це до відома і відмовлено у ретельному дослідженні всіх обставин.

Павло звернув увагу на те, що згідно частини 1 статті 357 «речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження». А згідно статті 23 КПКУ «суд досліджує докази безпосередньо» і «Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду».

Тобто, колегія суддів на чолі із Русланом Бурко у своїх висновках і вироку, а прокурор із представником потерпілого – у своїх промовах, посилались на товарно-транспортну накладну, оригінал якої навіть не досліджувався, що є прямим порушенням норм закону.

Брати заявили, що у них є всі підстави вважати, що такої накладної взагалі не існує і слідчі СБУ шляхом маніпуляцій виготовили нібито її копію. Тому, Павло Дяченко звернувся до колегії із клопотанням дослідити наявність у тому справи цього злощасного документу. Це зайняло б всього 5-10 хвилин, щоб впевнитись, що оригіналу у справі дійсно немає, або ж брати неправі і він там є.

Не без зусиль вдалось переконати суддів це зробити і вони оголосили перерву на 10 хвилин, щоб знайти 171 аркуш 4 тому справи, де був конверт із накладною. Проте, 10 хвилин, чомусь розтягнулись на 2 години. А коли колегія повернулась, то чомусь принесла крім 4-го ще й 39-ий том справи. І замість того, щоб просто відкрити один конверт, вони заявили, що нібито прослухали аудіо запис того засідання, на якому Бурко відмовився оглядати конверт і з’ясували, що працівниці Нової пошти, допитуваній в суді, дійсно пред’являлась лише копія накладної, чим підтвердили твердження братів і сторони захисту. Та коли судді із якихось незрозумілих причин відмовились виконувати клопотання Дяченків про відкриття конверту в 4-му тому, яке самі ж задовольнили, всім стало остаточно зрозуміло, що навряд чи там щось взагалі є.

Чому так сталось? Питання скоріш риторичне, адже наші читачі розуміють, що в разі відсутності оригіналу товарно-транспортної накладної автоматично руйнується вся справа і мають полетіти голови абсолютно всіх, хто має до неї відношення: від рядових експертів МВС та СБУ, до прокурорів, які підтримували це злочинне кримінальне провадження та суддів, які виносили незаконний вирок.

А доти пропонуємо подивитись відеозапис засідання, щоб дізнатись більше деталей справи.

Андрій Вергуленко для "Акули".