Сьогодні в нашому місті на площі Героїв Майдану пройшов мітинг, який відкрив суспільству проблеми всеукраїнського характеру. Зібрали його батьки десантників, тих самих, що потрапили в полон у Перевальську ще 12-го червня.

Читайте також: Поранені десантники розповіли про полон та страшні реалії війни. ФОТО, ВІДЕО

Тоді нам вдалось взяти коментар у перших двох звільнених хлопців – Дмитра Набоченко та Вадима Кочерги. Солдати шокували нас справжніми реаліями, які панують в таборі так званих ополченців в Перевальську. Саме так називали їх хлопці, адже керівництво цих людей складається із колишніх десантників та донських казаків. Виявляється, вони досить дисципліновані й знають, що таке військова гідність. Саме тому наших полонених десантників не піддавали тортурам, і взагалі, ставились до них добре.

Цю інформацію сьогодні підтвердили батьки тих хлопців, що залишились у полоні. Але історія обросла новими неочікуваними і шокуючими подробицями. Зокрема, батько командира групи Олександр Дудка розповів про обставини, за яких його сина із побратимами взяли в полон.

В той день загін спеціального призначення виконував бойове завдання з виявлення засідки супротивника на шляху колони 79-ї аеромобільної бригади. Виявивши її, хлопці повідомили про це командування і попросили підкріплення, адже проти їхньої групи з 8-ми чоловік, було, за їх словами, близько 160 ополченців. Тоді, завдяки нашим героям, колона зупинилась, а основний удар хлопці взяли на себе, витримавши півторагодинний бій. Але так і не дочекались підмоги і потрапили до полону через брак набоїв і неможливість продовження протистояння.

І тут знову виникає якесь суперечливе враження. З одного боку, батько командира групи підтвердив слова звільнених полонених про те, що до них добре ставились і забезпечували усім необхідним, а з іншого – повідомив, що завданням так званих ополченців на чолі із колишніми десантниками було знищення нашої колони. Висновок виникає сам собою – це війна. Справжня, несправедлива і жорстока. І винні у цьому, на переконання батька, не солдати і навіть не ті, хто проти них воює, а політики. Саме вони розв’язали цю війну, а наші бійці лише виконують накази керівництва. Саме через політиків хлопці вже більше місяця залишаються в полоні, в тому числі і справжній герой, командир групи, яка виконала завдання, але потрапила в полон і була забута керівництвом країни. 

Силами батьків і ветеранів Афганістану, які присвятили своє життя визволенню заручників, з полону в Перевальську було звільнено четверо наших десантників. Двох із них звільнили ополченці в знак доброї волі, ще двох випустили в результаті перемовин. Варто відзначити те, що у другій двійці було запропоновано місце командиру групи, але 28-річний Олександр відмовився на користь більш молодого 20-річного товариша, який мав набагато менше досвіду і ще не бачив життя.

Доля останніх чотирьох бійців могла вже давно вирішитись, якби не керівництва держави. За словами Юрія Набоченка, (того самого, який особисто вів перемовини і забирав перших двох поранених полонених) ті, хто тримають їх в заручниках, готові були віддати полонених в будь-який момент, обмінявши на чотирьох своїх поплічників. Натомість було прийнято політичне рішення про одностороннє безумовне звільнення всіх полонених. Тому перемовини зірвались. Тепер життя хлопців висить на волосині і залежить від президента.

Батьки впевнені, що військові вищі чини набагато краще знають, як поводити себе в таких ситуаціях і як правильно вести перемовини зі звільнення своїх солдатів. Тому вони звертаються до гаранта з проханням не заважати їм цього робити та не дозволити політиці втручатись у справи військових.

Ситуація погіршується ще й тим, що в новинах показують не ті цифри, що є насправді. За словами родичів, що зібрались сьогодні на мітинг, в полоні у терористів перебуває значно більше, ніж 42 військових, про що повідомляють офіційні джерела. І якщо в Перевальську людей, які утримують наших десантників, батьки свідомо називають "ополченцями" замість "бойовиків", адже ті мають військову гідність і добре відносяться до затриманих, то в інших містах ситуація може бути зовсім різною. Це підтвердили минулого разу і самі хлопці. За їх словами, на Сході діють різні угруповання. Наприклад, у Луганську орудують переважно бандити і злочинці, які не знають, що таке офіцерська честь. А в Горлівці все під контролем «Бєса», який відомий своїми жорстокими вчинками. Наразі в його полоні перебуває 14 людей і він готовий обміняти їх на 1 свою жінку, яка перебуває в руках сил АТО. Але тут знову все упирається в рішення керівництва про одностороннє звільнення заручників. Тому хлопці залишаються в полоні.

Крім того, за словами Юрія Набоченка, нашу армію підтримують в основному прості люди, забезпечуючи їх усим необхідним, і якщоб не вони, то солдати не мали б навіть засобів захисту.

Війна – важке випробування для всіх. І найважче, напевно батькам, які кожного дня живуть із думкою про те, чи повернеться їх дитина живою. Саме тому вони вимушені буквально благати, щоб політики зупинили війну.