Для чого пишуться закони?

Дивне запитання, чи не правда? Бо хто не знає, для чого пишуться закони. Звичайно ж, для того, щоб був якийсь порядок. Але не достатньо написати закон, його ще й треба виконувати. Всіма без винятку. А що маємо на практиці? Ігнорування закону. І найгіршим у цій ситуації є те, що нерідко його ігнорують і у відомствах, поставлених на його сторожі. Як наслідок, порушені права й інтереси громадян, зіпсований імідж країни. Однак про все по порядку.

У публікації «Стільки ж сільських голів у Злинці?» («Наш бізнес» за 8 серпня 2013 року) я розповів, як ось уже п’ять років не звільнений, а тільки відсторонений, що не одне і те ж, Злинський сільський голова Леонід Степанцов, проти якого була порушена кримінальна справа за ст. 191 (привласнення, розбазарювання майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) та ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України, не може добитися об’єктивного і повного розслідування. Про те, що слідство не є таким, свідчать не тільки сам обвинувачуваний, а й три ухвали Апеляційного суду про скасування вироків Маловисківського районного суду і направлення справи прокурору Маловисківського району на додаткове розслідування. В останніх із них (від 28 серпня 2012 року та 7 травня 2013 року) зазначалося, що обвинувачення за ст. 191 КК України «фактично ґрунтується на припущеннях щодо заподіяної Степанцовим шкоди державі, оскільки не проводилася судово-бухгалтерська експертиза для встановлення можливого перевищення затвердження видатків на оплату праці з сільського бюджету та зв’язку виявлених порушень з діями чи бездіяльністю як сільського голови».

Читайте також: Скільки голів у Злинці?

Здавалося б, немає нічого простішого – призначай експертизу і закінчуй справу, але щось заважає. Що саме?

Степанцов і його адвокат Станіслав Туровський переконані: заважає упередженість слідчих і їхніх керівників. З цим твердженням важко не погодитися, адже з матеріалів справи (і не тільки) проглядається бажання стражів законності будь-що запроторити Степанцова за грати. При цьому вони вдаються не тільки до вже згаданого ігнорування закону, а й до елементарного фальшування. Саме так вважають обвинувачуваний і його захисник. І вважають, очевидно, не безпідставно.

Після останнього повернення Апеляційним судом справи проведення додаткового розслідування було доручено старшому прокурору прокуратури Маловисківського району О. Коровці. Щодо його об’єктивності й неупередженості підозра виникла в Степанцова і Туровського, коли той, незважаючи на те, що в двох попередніх вироках суди не побачили в діях Степанцова службового підроблення, 8 листопада 2012 року знову безпідставно виніс постанову про визнання Степанцова обвинуваченим за цією статтею. А далі – ще більше.

Законодавством передбачено право обвинувачуваного на захист. Зокрема, статтями 221 і 222 чинного на той час КПК України 1960 року слідчий зобов’язаний був ознайомити обвинувачуваного та його захисника з усіма матеріалами і протоколами слідчих дій. Але з якоїсь причини Коровка вдав, що такої норми не існує в природі. Це випливає з наступного. Починаючи з п’ятого листопада, він розгорнув активне розслідування. Призначав по телефону дату й час проведення слідчих дій і змушував обвинувачуваного та його захисника чи не щодня їздити до райцентру. Навіть не бралося до уваги, що були вихідні. Сам же міг і не з’явитися, а потім послатися на термінову нараду в обласній прокуратурі, або ж узагалі сказати, що не встиг підготувати постанову, тому розвертайте голоблі назад. Мета, що при цьому ним переслідувалася, – нічого не змінити, залишити все як було. Ну, і звичайно ж, якнайшвидше здихатися справи. Ось чому й не бралися до уваги клопотання обвинувачуваного та його захисника, наприклад, про необхідність допиту старшого судового експерта Кіровоградського відділення ОНДІСЕ МЮ України О. Ляшенко стосовно того, чи завдав Степанцов збитків Злинській сільській раді.

Постійні виклики до прокуратури, упереджене ставлення слідчого не минули безслідно для здоров’я Степанцова. Знайомлячись 13 листопада з матеріалами справи, він відчув себе зле й був госпіталізований до Маловисківської ЦРЛ, де лікувався до 22 листопада, що підтверджується епікризом історії хвороби. Але ж хіба це могло зупинити старшого прокурора? Не беручи до уваги той факт, що в матеріалах кримінальної справи була постанова від 19 жовтня 2012 року про продовження строку досудового слідства до чотирьох місяців, Коровка майже штурмом брав палату, в якій лікувався Степанцов. В присутності завідуючого відділенням, понятих та інших хворих наполягав, аби Степанцов знайомився з матеріалами справи. Той відмовлявся, посилаючись на погане самопочуття (зафіксовано документально!), однак це не завадило Коровці 15 листопада в протоколі про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства та пред’явлення матеріалів справи для ознайомлення вказати, що ознайомлення розпочато «13 листопада 2012 року о 10 год. 10 хв., а закінчено ознайомлення з матеріалами кримінальної справи 15 листопада 2012 року о 15 годині». Мало того, що Коровка не точно вказав дату початку ознайомлення – воно почалося 12, а не 13 листопада – він ще й вніс неправдиву інформацію до протоколу, позбавивши Степанцова права на захист на цій стадії кримінального провадження. Ось і спробуй тепер спростувати твердження обвинувачуваного і його захисника про упередженість слідчого. Ознаки зловживання службовим становищем та службове підроблення офіційних процесуальних документів тут, як мовиться, мають місце. До речі, вже наступного дня прокурор району затвердив черговий обвинувальний висновок і спрямував його до суду.

Дивує, що ці явні порушення слідчого Коровки не тільки належно не оцінюються керівництвом відомства, а й виправдовуються ним. Степанцов двічі звертався до Генеральної прокуратури із заявою про порушення кримінального провадження стосовно Коровки, однак бюрократична машина спрацювала традиційно: заяви направили до обласної прокуратури, та – до районної, на працівників якої фактично й скаржився Степанцов. Відповідь з району була передбачувана: в діях Коровки немає ознак злочину. Хоч так можна було б стверджувати лише після розслідування.

– Посадові особи в Генеральній прокуратурі, – сказав у розмові зі мною Станіслав Туровський, – направляючи заяву Степанцова до Кіровоградської обласної прокуратури, порушили наказ Генерального прокурора № 69 від 17 серпня 2012 року «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань», Положення «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», статті 60 і 214 Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, згідно з якими заяви про вчинене кримінальне правопорушення невідкладно вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, але не пізніше 24 годин після отримання відповідної заяви. Тобто заяви не повинні були направлятися згори вниз, а розглядатися як будь-яка інша заява про вчинене кримінальне правопорушення, інакше як можна, не перевіряючи, стверджувати, що старший прокурор Коровка не порушив закону?

Виправити цю помилку прокурорського відомства міг би Ленінський суд м. Кіровограда, куди звернулися Степанцов та його адвокат Туровський, але суд у нас, як відомо, «незалежний і об’єктивний». Про розгляд скарги у Степанцова та Туровського залишилися незабутні враження. По-перше, суддя з’явилася на судове засідання в… коротких до колін штанішках замість мантії, чим викликала в присутніх відчуття шоку. Важко стверджувати, що то було зроблено навмисне, але коротенькі штанішки-панталони заважали їм сконцентруватися на розгляді скарги. По-друге, добросовісно процитувавши норми законодавства, згідно з якими будь-яка заява має вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань, суддя відмовила в задоволенні заяви, оскільки вона не вбачає в діях Коровки порушень та, посилаючись на статтю 307 КПК України, вказала, що ухвала оскарженню не підлягає. Як же тоді Степанцову довести, що старший прокурор Коровка скоїв стосовно нього злочинні дії, які залишаються безкарними?

На жаль, тяганині кінця-краю не видно. Як уже повідомлялося, слідчий Маловисківського райвідділу міліції С. Багрій, якому ще на початку червня нинішнього року було доручено виконати вказівки суду та прокуратури району по справі Степанцова, не знаходить для неї часу. Днями стало відомо, що зроблено подання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, але хіба легше від того Степанцову, котрий п’ять років перебуває в статусі обвинувачуваного?

Узагалі, складається враження, що хтось у цій тяганині дуже зацікавлений. І це не намагання захистити репутацію причетних відомств. На карту поставлено значно більше. Скажімо, хтось же має відповісти за те, що в Злинці незаконно проводилися дострокові вибори сільського голови, що на них було витрачено чималі кошти. І цей перелік порушень, за бажання, можна продовжити.

Фабрикування справ проти Степанцова наведеним вище не обмежувалося. Були й інші спроби зробити з нього злочинця. Але про них читайте вже в наступних випусках.

Валерій М’ЯТОВИЧ

P. S. Як стало відомо, публікація «Скільки ж сільських голів у Знам’янці?» буде розглянута в Генеральній прокуратурі і Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради. Про результати теж постараємося повідомити читачів.