А от в Україні заборонена тема є. Ні, за її «озвучку» нікого не арештують, не оштрафують, не звільнять з роботи, ніхто не спускає таємних вказівок про це не згадувати. Тема ця мало висвітлюється через небажання самого суспільства (причому всіх верств!) зайвий раз про це говорити. Це як дівчисько з прищами і довгим носом уникає дзеркала, щоб не псувати собі нерви. От і український народ не хоче, щоб йому нагадували - а ти ж, голубе сизий, пиякуєш по-чорному!
Україна, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, займає перше місце в світі по дитячому алкоголізму. І п’яте місце на планеті (серед майже 200 країн!) по вживанню алкоголю дорослими. Попереду лише Молдова, Угорщина, Чехія та Росія. Правда, у Молдові та Угорщині п’ють вино, у Чехії пиво, а Росія та Україна заливаються горілкою, що значно міцніша і щороку губить в Україні 40 тисяч людей. За класифікацією тієї ж ВОЗ, алкоголь займає п’яте місце серед 20 найнебезпечішніших наркотиків. Великобританія підрахувала кількість жертв допінгу і вивела алкоголь за вбивчою силою на перше місце - навіть попереду героїну.
А український соціум цього знати не хоче! Його ці дані тільки дратують. Виробники та продавці алкоголю, ясна річ, не зацікавлені в оприлюдненні страшної статистики з меркантильних причин. Навпаки, вони час від часу закидають у таблоїди інфу про корисні й навіть цілющі властивості червоного вина та пива. Справді, у вині є корисні флавоніди, ще більше їх у винограді, та горілчані магнати не ним же торгують! У пиві нічого корисного нема, однак його вживання - це перший крок до переходу на більш міцні напої. Шарлатани від медицини (типу знахарів, що лікують алкоголізм інопланетною травою) теж зацікавлені в алкоголізації мас та зростанні притоку клієнтів.. Навіть професійні наркологи лукаво повідомляють у рекламі, що алкоголізм виліковний у той час, коли це не так. Лікар може препаратами провести тільки детоксикацію організму, але не остаточно знищити потяг пацієнта до чарки.
Самі ж пияки алкогольної теми просто жахаються. Вони вважають, що це їх не стосується. Заявляють, що можуть пити, можуть не пити, можуть «зав’язати» в будь-який який момент і в більшості своїй люто ненавидять тверезих, що нагадують їм про їхню згубну залежність. Ну це як ота дівчина з прищами готова подряпати того, хто вкаже їй на косметичну ваду. А ті, хто п’є нібито помірно, думають, що так буде завжди і залежність їм не загрожує.
Прийнято вважати, що народ спивається від безнадії, відчаю та злиднів. Це далеко не так. Мережа рясніє повідомленнями про те, як п’яні «крутелики» постріляли один одного на полюванні, позбивали пішоходів чи самі врізалися «лексусом» у бетонну опору. Народ спивається, я вважаю, не в останню чергу через те, що йому ніхто з колиски і щоденно не туркотить про те, що вживати спиртне - то смертельно небезпечно. Утримати людину від вживання отрути може страх. Залякують же нас правилами дорожнього руху і ми не премося на червоне світло, щоб уникнути нещастя. Спонукати людину до того, що б вона не пила - це всього лиш увімкнути її інстинкт самозбереження.
Одначе ж в Україні ніякої антиалкогольної пропаганди, у масштабних обсягах не ведеться. Лише в школі є кілька уроків, де щось про це згадується. Свого часу Михайло Горбачов, президент СРСР (у складі якого до 1991 року перебувала і Україна), спробував на державному рівні повести наступ на пияцтво. Досі його проклинають за вирубані виноградники, обмеження часу продажу горілки та популяризацію безалкогольних весіль, а тим часом в кінці 80-х років минулого століття рівень вживання алкоголю в Україні різко впав і був на кілька порядків(!) нижчий від нинішнього.
Звісно, не кожен може опиратися нашій стійкій традиції будь-яку радісну чи сумні подію «змочувати». І ніхто не зможе передбачити, в який фатальний час Х пляшка енергетику, бокал пива чи чарка горілки стануть щоденною необхідністю і все інше зроблять вторинним, незначним і лише перешкодою на шляху до алкогольної нірвани.
Не знав цього і Артур Карачаров. Народився він за часів Радянського Союзу у культурній та забезпеченій сім’ї. Закінчив університет, працював на непоганих посадах. Багато читав, займався туризмом, цікавився історією, краєзнавством, чудово розбирався в техніці. Делікатний, стриманий, з хорошими манерами, інтелектуал. Може експромтом скласти вправного вірша. Крутився в богемних колах. Я мала з ним ділові контакти і завжди дивувалася, як добре він орієнтується у далеких від основної діяльності сферах і як швидко схоплює все нове.
Спочатку, як сам каже, пив по святах «для задоволення». Потім за компанію. Потім при будь-якій нагоді. Потім сам став ці нагоди придумувати. Потім дружина розлучилася з ним, з дітьми контакт втратив. Перебивався епізодичними заробітками. Поки були живі батьки, існував за їх рахунок. Коли залишився сам, у помешкання вселилися одні квартиранти, інші, помешкання стало прохідним двором для пияків. З квартири стали пропадати речі, меблі,стали кришитися стіни, зникло скло з вікон… Зрештою Артур втратив квартиру в результаті афери. Шахраям неважко було ошукати майже завжди «синього» чоловіка.
Певний час з допомогою родичів жив по чужих закутках, а коли не стало чим платити оренду, пішов по друзях. Один з них прилаштував Артура «на маєток».
Багате подружжя мало бізнес за кордоном і періодично виїздило туди на тривалий час. На хазяйстві у розкішному обійсті залишали охоронців та садівника, котрий доглядав за деревами, клумбами і газонами. Садівник не хотів займатися чорною роботою і скинув її на Артура. Той копав, сапав, косив, поливав і торгував вирощеними на садибі квітами, ягодами та фруктами. За це йому дозволяли жити в котельні і давали сяку - таку їжу та обноски одягу. Вдавалося й напиватися - за прихований від садівника виторг від городини чи гонорар за перенесення товару базарним торговцям. Садівник не раз давав Артуру стусанів, коли той ішов у запій. Але не виганяв, бо іншого такого невибагливого «асистента» не знайшов би. А через півтора роки повернулися господарі, котрі не потерпіли б такого клієнта, і Артур опинився на залізничному вокзалі.
І звідти його доля здійснила крутий віраж від того пособу життя, який вів досі. Артур попросився в реабілітаційний центр для наркоманів, алкоголіків та бездомних.
… Багато людей, що страждають від пияцтва близьких і безуспішно перепробували всі способи подолати цю біду, покладають на дані центри останні свої надії. Чи те це місце, де алкоголік може кинути пити назовсім? Про це розповідь Артура Карачарова у наступній статті.
Зоя Красінська
(Далі буде)
