До художника-графіка Володимира Кир’янова, який рівно рік тому передчасно пішов з життя, досить міцно приклеїлось звання українського Гойї. Очевидно, малась на увазі спільність його та іспанського гравера сатиричного бачення явищ та подій. Але художник Володимир Кир’янов, безперечно, має свою манеру зображення, власну систему символів та асоціацій.
Він вводить глядача у свій художній простір, ніби примушує розгадувати таємниці й загадки, зашифровані у символах і зображеннях. Тому його роботи, на думку мистецтвознавця Олени Кириченко, чим далі, тим більше цікавитимуть думаючу публіку. Його слава ще попереду – також впевнений друг художника, мистецтвознавець Броніслав Куманський. Під час відкриття виставки «Мистецькі фантазії Володимира Кир’янова» з нагоди річниці смерті у обласному художньому музеї, він наголосив, що не варто називати Кир’янова українським Гоєю. Адже Гойя показував суспільні явища, а наш земляк – людську сутність. Його роботи – своєрідне дослідження душі людини, де вивернуто її найпотаємніші куточки – і шляхетні, і відразливі.
Дуже близькою по духу йому була творчість Гоголя. Художник Ігор Смичек зауважив, що за життя Володимир мріяв видати альбом ілюстрацій до його творів. На жаль, цього не сталося. Сьогодні ж, як підкреслила завідуюча відділом мистецтв обласної бібліотеки імені Д. Чижевського Світлана Ушакова, необхідно зібрати якнайповнішу спадщину художника, аби видати повноцінний альбом його творів.
Виставку, відкриту у обласному художньому музеї, можна назвати сімейною. Адже в родині Кир’янових – усі художники. Малював і його батько. Відома своєю творчістю у зовсім іншій манері дружина Любов Кир’янова. Представлено кілька великих її полотен. Кілька картин доньки Марини, яка теж передчасно пішла з життя, здивували своєю реалістичністю. Син Олександр теж дотичний до зображального мистецтва -- він викладач дитячої художньої школи. Саме він представив інше амплуа цієї талановитої родини – пісні, які писав Володимир Кир’янов на слова поетів срібного віку. Олександр виконав їх у супроводі гітари. Любов Григорівна читала свої ж, дуже зворушливі і щемливі вірші.
Світлана Орел, Кропивницький
