Новий роман Василя Шкляра – про боротьбу УПА. Причому того періоду, коли комуністична влада вкорінювалася на Західних теренах і навіть примарної надії на перемогу уже не було. Тодішні воїни-українці могли сподіватися тільки на наступні покоління, хоча продовжували боротися.
Шлях до написання цього роману, як розповів письменник під час зустрічі-презентації у бібліотеці імені Евгена Маланюка, був тривалим. Художні твори про боротьбу УПА уже виходили з-під пера відомих авторів – Романа Іваничука, Теодозії Зарівної, Михайла Андрусяка, Володимира Лиса. Ці письменники родом із тих країв, де зароджувалися і діяли основні сили УПА, отож їхнє художнє відображення тих подій ґрунтується на багатьох особистісних враженнях, відчуттях, розумінні.
Василь Шкляр виріс фактично у наших краях, на Черкащині, де багато років насаджувалися радянські стереотипи про УПА. Тож його «Троща» -- це своєрідне художнє осмислення цієї болючої і героїчної теми уже у Центрі та на Сході України. Кілька моментів та деталей підкріпили намір письменника взятися за неї: дія роману триває поблизу річки Стрипа (великі масиви очерету на її берегах там називають трошкою), саме тут завершував свій знаменитий твір «Холодний яр» Юрій Горліс-Горський, повстанська сотня, що діяла у цих краях, звалася Холодноярською, звідси родом один із головних героїв його роману «Маруся».
Так і склалися пазли до написання цього нетравоядного роману. Так класифікував літературу свого часу Дмитро Донцов: травоядна і пасіонарна. Хоча «Трощу» не можна назвати просто романом про бандерівців. Це – швидше твір про зраду і честь, що дуже актуально і для сьогоднішньої боротьби українців.
Усі події, відтворені у «Трощі», як і у інших романах Шкляра, мають конкретне документальне підтвердження. До того ж вони характерні, універсальні для того часу і для тих місць.
-- Багато хто закидає, що у романі показано надмір жорстокості, -- говорить письменник, -- але свідки тих подій підтверджують, що у житті траплялися набагато жахливіші речі. Цей роман я не вважаю своїм найкращим твором. Кожен роман – це різні часи, різна стилістика, різна енергетика. Але мене радує, що багато людей сприймають «Трощу» з відкритим серцем.
Інтригою для читачів може стати не лише сюжет «Трощі», а й зізнання письменника, що йому було передано шість касет запису сповіді одного зі зрадників повстанців. Зробила це донька й онука колись зраджених.
Василь Шкляр, який став відомим своїми детективно-містичними романами «Ключ», «Кров кажана», «Елементал», хотів би повернутися до цього жанру. Хоча від історичної тематики відходити уже наміру не має. Планує написати роман про, як він каже, спецназ Івана Сірка, про козаків-характерників. Цікавою йому видається й тема про пошуки поховання Богдана Хмельницького, якого нібито реально не існує, але є всілякі версії…
А як же нинішня російсько-українська війна? Письменник уже показав її у романі «Чорне сонце», Для її глибшого художнього осмислення, очевидно, потрібен час.
Світлана Орел, Кропивницький
