Миючі засоби та шампуні стали обов’язковими в «меню» супермаркетів майже випадково. Зараз у це важко повірити, одначе після другої світової війни навіть найбагатша країна світу США відчувала перебої з продовольством. Щоб не відлякувати відвідувачів порожніми полицями, туди поклали мило, косметику та інші господарські дрібнички. Покупцям ноовведенння сподобалося, і відділи супутніх товарів міцно закріпилися в асортименті супермаркетів.
У Кропивницькому до послуг покупців супермаркети «Велмарт», «Копілка», «Фуршет», «Сільпо», АТБ. Ціни там варіюються, іноді щось всюди дорого, а в одному місці дешево. А потім навпаки. Розбіжність між аналогічними товарами в різних магазинах становить у середньому 5 -15 відсотків. А якось помітила, що в один і той же період ідентичні пакети меленої кави однієї марки в одному місці коштували 16 гривень, а іншому - 27! Прірва надто глибока. Та хочу зосередитися не на цінах, що загалом відповідають базарним, а на маркетинговій політиці супермаркетів та пропонованому сервісі. Мова піде про магазини, де буваю частіше від інших. Це «Сільпо» біля Центрального ринку, «Фуршет» на Ковалівці неподалік театру і кілька АТБ у різних частинах міста..
«Сільпо». Плюси - широкий асортимент товарів аж до кімнатних квітів, наявність власної випічки (недешевої) за ексклюзивними рецептами, дрібна фасовка м’ясних продуктів, вибір готових делікатесних страв, солоні та квашені овочі на вагу.
Мінуси - певна тіснота, часті «прогулянки» по рядах прибиральників з громіздкими спецмашинами. Чистота - це добре, а от покупцеві маневрувати між відвідувачами та полицями, ухиляючись від протирального транспорту – справа клопітка. Також у «Сільпо» вже багато років між кондитерським і молочним рядами стоїть специфічний запах якихось незнайомих прянощів (вірогідно, від цукерок чи печива). Потім я ще і вдома віддихуюся від цього характерного амбре.
«Фуршет». Плюси - широкий асортимент товарів, власна випічка, готові страви, кафе зі столиками, де ними ж можна пообідати, консервація та інші продукти власного виробництва (напівфабрикатні ковбаски-гриль, приміром). Присутня дуже дрібна фасовка м’ясних продуктів. Лише в «Фуршеті» можна купити кілька різновидів дрібно нарізаного сала під харчовою плівкою. Колись у цьому «Фуршеті» продавали і фасований тертий сир. Художньо дрібнити його вдома - справа така ж малоприємна, як і чистити рибу. А головна перевага ковалівського «Фуршету» - простір! Є де розвернутися, ніхто тебе не штовхає, не б’є по литках корзинками, до всіх полиць вільний доступ. Є торгівля продуктами на вагу з-за прилавка. Роздивляйся і прицінюйся скільки треба, ніхто тобі не дихає в потилицю.
АТБ. Плюси - розкручений бренд. АТБ, якщо не помиляюся - це найперший супермаркет у Кропивницькому, і частина покупців ходить туди за звичкою. Присутність супермаркетів цієї мережі в різних мікрорайонах міста. Дешевший, ніж в інших точках, хліб та певні інші товари.
Мінуси – асортимент товарів дещо вужчий, ніж у вищезгаданих супермаркетах. В АТБ відсутні готові страви з власної кухні, порції фасованого м’яса величенькі, на один супчик придбати не вийде. На вагу товар не продають. А головне - тіснота! Також часто по залу снують прибиральниці та підвізники товару у громіздкій тарі, які можуть і нагримати на покупців, які їм «заважають».
В АТБ по Великій Перспективній (у так званому Дзеркальному магазині) спускаєшся як у метро - в глибокий підвал. Не знаю позиції з цього приводу рятувальних служб, а і у мене іноді проскакують думки - а як звідси вибиратися у разі якоїсь халепи, де тут евакуаційний вихід, бо на тих крутих сходах затопчуть.
У «Фуршеті» (і в багатьох тут не згаданих магазинах Кропивницького теж) засолені «бочкові» овочі можуть лежати поряд в одній вітрині з в’яленою рибою. Може, комусь і подобається корейська морква з присмаком копченої хамси, а от мені - рішуче ні.
Не знаю, в плюс чи в мінус віднести схему зважування товару. Важити самому («Фуршет»,«Сільпо»), длубаючись у кнопках із цифрами та шифрами, спокійнше тим людям, які бояться, щоб їх не обважили. А тут сам бачиш, що кладеш на ваги і яку ціну тобі викидає. Мені ж більше до вподоби система в АТБ. Там товар важиться на касі - це покупцеві менше мороки. Адже багато відвідувачів супермаркету забувають покласти покупку на терези й часом кидають гору товару на касі та біжать у зал, щоб зважити пару забутих цибулин, постоявши перед тим у черзі.
На різні розрекламовані акції, знижки, колекціонування бонусів та «обвали скандальних цін» я не ведуся, бо переконалася, що виграш там мізерний. А багато хто реально сподівається на цьому якщо не розбагатіти, то заощадити.
Значно підступнішими від одвертого стимулювання до покупки є приховані пастки для покупців. Наприклад, у супермаркетах радикально міняють дислокацію товару. На видне місце виставляють предмети, які на той момент не користується попитом у надіїї, що випадковий покупець не піде шукати в закутки те, що потрібно, а візьме те, що під рукою. А постійних покупців, що звикли до стабільного місця товарів, такі хронічні переїзди страшенно дратують аж до відмови заходити в такий непостійний магазин.
Всі супермаркети розкладають тверді сири, масло та сметану поруч з їх дешевшими і зовні схожими імітаціями - так званими спредами і «продуктами». Це щоб покупець спокушався ціною і хапав «масло» з пальмової олії. Якби лежало в окремій та ще й підписаній вітрині, то, може б, і даром не взяв. Чи навпаки - хтось через брак грошей хотів би взяти дешевший замінник, а замість нього кидає в кошик дорогий натурпродукт.
Треба бути дуже пильним і з цінниками. От, наприклад, на полиці з фасованими м’ясними виробами приліплений ярлик 18 гривень. Нам доводилося брати фасовку по такій фіксованій ціні за штуку, тож беремо цю і лише на касі (чи вже вдома по чеку) довідуємося, що то була ціна не за штуку, а за 100 грамів цього виробу - а вага нашої покупки під 300…
Або біля ярлика з не дуже високою ціною, наприклад, на рибні консерви, можуть стояти по факту значно дорожчі, але зовні схожі на недорогі аналоги продукти з такою самою назвою. Ті ж самі шпроти і сардини різних виробників можуть мати велику різницю в ціні.
Я час від часу бачу в супермаркетах покупців (частіше чоловіків) з калькуляторами та смартфонами, вони підраховують загальну суму покупок та звіряють в Інтернеті ціни на однаковий товар у різних точках. Дехто має цих людей за скупих фриків, а інші і вважають це формою протидії маркетологічним хитрощам, що провокують покупців на зайві витрати та придбання не дуже потрібних товарів.
Зоя Красінська
