Судові засідання по резонансній справі братів Дяченків і досі тривають. І хоча минулого разу покази експертів дали присутнім чітко зрозуміти, що так звана «вибухівка», якою брати нібито хотіли вбити нардепа Березкіна, була не більше, ніж муляжем, з’явились величезні сумніви, що вона була взагалі.
Так, до суду були викликані два експерти, які досліджували елементи того, що, за версією СБУ, було вибуховим механізмом. Вірніше, один із низ склав враження експерта, а інший, судячи з його абсурдних і явно неправдивих показів, був більше схожий на письменника-фантаста, адже всі його висновки, та й сама експертиза була побудована на суцільних припущеннях та домислах. Та найбільше вразило те, що цей так званий «експерт», керуючись лише плодами своєї фантазії, зробив категоричні висновки, що це був вибуховий механізм, який міг спрацювати, не зважаючи на те, що всі попередні експерти це заперечували.
Та почнемо спершу із Дмитра Гама, експерта-трасолога. Він достатньо чітко і категорично відповідав на питання братів, що потім здивувало, враховуючи обурливі відповіді його колеги.
Читайтетакож: Справа Дяченків: муляж вибухівки, порушення законів суддями та шокуючімахінації сторони обвинувачення. ФОТО, ВІДЕО
Так, Гам впевнено відповів, що не виявив жодних слідів, які свідчили про приєднання якихось дротів до плати телефону, який нібито слугував для детонування пристрою. Зокрема, не було ніяких слідів з’єднань, припайок тощо ні на платі, ні на вібродзвінку. А якби вони були, то Дмитро обов’язково про це попередив би інших експертів, бо це має велике значення для подальших висновків. Більш того, не було виявлено і слідів з’єднання детонатора із мобільним телефоном чи чорною коробкою з блимаючим червоним діодом, а 5 із 6 дротів, що виходили з цієї коробки, були перерізані предметом із щонайменше однією гострою кромкою. Тобто, це не могло статись в результаті пострілу із гідропушки чи якихось дій із штангою-маніпулятором, на які так прозоро на минулих засіданнях натякала адвокат потерпілого пані Полєжай. І робила вона це так настійливо, що один із кіровоградських співробітників НДЕКЦ змінив свої покази і підтвердив цей фантастичний висновок адвоката, хоча до цього заявляв протилежне.
Читайтетакож: Справа Дяченків: суддя сумнівався, що вода – то вода і відповідавзамість свідків. ФОТО, ВІДЕО
Гам цю теорію зруйнував. Ну і на останок, він погодився із Павлом Дяченком, що білі дроти детонатора не мали контакту між собою і були перемотані чорною ізоляційною стрічкою, а отже не могли нікуди підключатись. Тобто, експерт фактично вказав, що методами трасології факту підключення детонатору з телефоном та коробкою встановлено не було, що і підтвердив у кінці.
А от його колега Олександр Шмерега мав інший погляд на все. Настільки інший, що шокував не тільки сторону захисту, а й прокурора, який був змушений декілька разів перепитувати його, щоб впевнитись у тому, що Шмерега дійсно робив висновки про цільність дротів та приєднання їх до детонатора лише на основі слів трасолога, який заявляв, що вони раніше були одним цілим. Тобто, експерт, який досліджував три шматки дротів, заявив, що вони були одним цілим, незважаючи на те, що не було слідів їх з’єднання, а деякі з них взагалі були перемотані липкою стрічкою.
Коли прокурор перепитав, чи впевнений він, що, незважаючи на незачищені кінці дротів та ізоляцію, вони все ж таки з’єднувалися, Шмерега із впевненістю підтвердив свою відповідь, додавши, що він не знає, хто їх перемотав стрічкою і який вигляд вони мали на момент вибуху. Тоді прокурор Коваль знову перепитав, даючи цим зрозуміти – абсурдно стверджувати, що ти не був присутній на місці пострілу гідрогармати і одразу категорично говорити про те, що деталі так званого вибухового пристрою становили одне ціле раніше. Втім, Олександр Шмерега стояв на своєму, не зважаючи на висновки попередньої експертизи, які чітко вказували на те, що контакту між дротами не було і не могло бути.
Також Коваль поцікавився, на якій підставі Шмерега зробив висновок, що шматки дротів були приєднані до детонатора. Експерт відповів аналогічно: «На підставі того, що вони раніше були одним цілим». Це все одно, що стверджувати: «Ключ від твоєї квартири належить мені, бо я раніше там жив». Це абсурд. Тим паче, що Шмерега не навів жодного доказу, а керувався лише своїми припущеннями. І подібні відповіді так званий експерт надавав на всі питання.
Так, він зробив висновок, що дроти детонатора були приєднані до контактних поверхонь телефону лише тому, що на платі були зачищені місця і довжина дротів дозволяла це зробити. Коли ж старший з братів Павло Дяченко нагадав, що його колега не виявив жодних слідів припайок чи інших з’єднань на платі, то Шмерега сказав, що кінці дротів були просто «притиснуті» до поверхні. Те ж саме він сказав про приєднання до вібродзвінка. Разом з тим, ніяк довести цього не зміг. Та, незважаючи на це, назвав свої висновки категоричними.
Коли ж постало питання, чому ці факти не відображені в експертизі і в його «категоричному» висновку до неї, Шмерега шокував присутніх своєю заявою про те, що дає такі пояснення зараз, в суді. Тобто, виходить, що офіційна експертиза, яка лягла в основу обвинувачення братів і послужила приводом для їх арешту, була фальшивкою, і тому треба приймати до уваги тільки ті покази, які даються зараз. Разом з тим, вони прямо суперечать показам інших експертів і явно є надуманими, адже є лише плодами багатої уяви експерта.
Якщо ж заглибитись у сам висновок та дослідну частину експертизи, то там немає жодного заключення, яке б базувалось на тих предметах, які були в наявності у лабораторії. Натомість все виглядало приблизно так: «Вибуховий механізм міг спрацювати за умови наявності в коробці додаткового запобіжника і перемички…за умови з’єднання дротів…за умови гарного радіосигналу телефону, тощо». Тобто, вся експертиза Шмереги, на відміну від інших, була побудована на умовах, за яких вибуховий механізм міг би спрацювати. Як виявилось трохи згодом, свої висновки про «притискання» дротів чи про «з’єднання» з детонатором Шмерега робив виключно зі схеми можливої працездатності механізму і, чомусь, вважав їх категоричними.
В деяких моментах свідчення Олександра Шмереги суперечили одне одному. Наприклад, у його висновку було написано, що для приведення в дію містка розжарювання детонатора було достатньо приєднати його дроти до вібродзвінка телефону шляхом припайки, а її, як ми вже зазначали вище, виявлено не було. Та найбільше вразило те, як експерт дозволив собі зробити висновок, що у чорній коробці зі світлодіодом раніше були запобіжник, перемичка і грифель, а тому вона була працююча. Відсутність же їх експерт із задатками екстрасенса пояснив наслідками пострілу гідрогармати, через який ці елементи «випали» і загубились (хоча на фото з ОМП коробочка була закрита і випасти з неї нічого не могло). І його абсолютно не хвилювало те, що він не був присутній на місці знешкодження цього муляжу і не бачив, як із коробочки щось випадало.
Після цього Павло нагадав, що відповідно до ч. 3 ст. 101 КПК висновки експерта повинні ґрунтуватись на відомостях, отриманих під час дослідження матеріалів, що були надані для його проведення і перепитав – чи стверджує Шмерега, що в чорній коробочці був раніше запобіжник, грифель та перемичка? Відповідь знову шокувала своєю абсурдністю, адже виявилось, що він змоделював ситуацію і на підставі цього зробив висновок про наявність цих елементів. Так само, на підставі змонтованої схеми, він заперечив висновки попередньої експертизи про те, що дроти детонатора не були з’єднані ні з телефоном, ні з чорною коробкою, і навіть слідів таких дій не виявлено.
Тоді Павло наглядно пояснив, що на експертизу надавались 2 розірвані дроти від детонатора та 2 дроти зі слідами перекусу, що не були приєднані до інших, і запитав, як тоді вони з’єднувались за схемою Шмереги, якщо навіть трасолог не виявив цього. І знову прозвучало слово «змоделював», не зважаючи на те, що він не знав, як дроти були роз’єднані і коли перемотані ізоляційною стрічкою. Тоді експерту вказали на те, що біла ізоляція на дротах не була порушена і вони фізично не могли з’єднуватись. Але і тут всі почули «змодельовано». І тут вже Павло не витримав і звернув увагу суду на те, що Шмерега не хоче відповідати на питання. Він припустився думки, що ця ситуація виникла через те, що він спілкувався у коридорі із слідчим СБУ Каменським, який кожного разу у свій робочий час чомусь знаходиться у суді. В кінці експерт ще встиг заявити, що відтворював все на момент вилучення і впевнено сказав, що вибухівка була у посилці Березкіна, хоча не був присутній при вилученні цих речей, а посилку бачив лише на фото, з далекої відстані.
Коли ж черга дійшла до Андрія Дяченка, то він звернув увагу на те, що всі предмети надійшли на експертизу 10.06.13, а назад були відправлені лише 04.10.13. А 13.09.13 вони якимось чином досліджувались в залі суду. Звісно ж, прояснити цю ситуацію Олександр Шмерега також не зміг, хоча сам все запаковував 04.10.13. Принаймні, про це свідчить його підпис у відповідній документації.
Після цього адвокат братів Оксана Сьора також задала декілька питань. По-перше, вона поцікавилась, чому при моделювані вибуху телефон не був обмотаний фольгою, як це було насправді, адже вона блокує сигнал з іншого телефону, на що експерт спромігся лише відповісти: «Я використовував всі свої знання і робив так, як вважав за потрібне». По-друге, Сьора знову задала питання про те, з ким він спілкувався в коридорі. Суд спробував заперечити, але свого адвоката підтримав Павло і сказав, що це має велике значення, адже простежується зацікавленість експерта, враховуючи те, що Каменський – це саме та особа, яка сфальсифікувала справу. Крім того, Павло підсумував всі попередні засідання і звернув увагу на численні порушення і відсутність будь-яких умов, за яких міг би спрацювати цей муляж, який насправді був далекий від того, щоб називатись вибуховим механізмом. Також найперша експертиза телефону показала, що змін до його конструкції не вносилось, а сліди клею і дротів з’явились пізніше, після інших експертиз.
Тобто, статтею 112 «Замах на вбивство» тут навіть і не пахне, але прокурор продовжує вперто її підтримувати.
На фоні всього цього не може залишитись непоміченим і той факт, що прокурор Леонід Панченко, який покривав свого одіозного колегу Васильєва, що після пртесту активістів був переведений в інше місто, порушив Закон і не захотів вносити до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального порушення слідчими СБУ Бондаровим та Лимаренком за дачу завідомо неправдивих свідчень під присягою. Простіше кажучи, Панченко не захотів брати до уваги фальсифікацію справи з боку слідчих, які її вели.
За словами Павла Дяченка, Ленінський районний суд задовольнив скаргу на бездіяльність прокурора і зобов’язав внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Враховуючи все це, прокурор просто не має морального права наполягати на статті 112. І про його рішення ми дізнаємось сьогодні, під час чергового засідання.
Андрій Вергуленко
