Трепівська загальноосвітня школа мало в чому відрізняється від тисяч подібних в усій Україні. Хіба тим, що в ній навчаються юні жителі дванадцяти навколишніх сіл. Дітей перевозять два шкільних автобуси, кожен з яких щодня проїжджає близько 200 кілометрів.
На жаль, школу аж ніяк не можна назвати суперукомплектованою – на даний час у ній навчаються лише 182 учня. Ще кілька років тому їх було більше трьохсот. Саме таким чином на українських школах відбивається невтішна демографічна ситуація. Перспектив на її покращення поки що немає – налякані кількома хвилями економічної кризи українці просто бояться народжувати. Трепівки це стосується в першу чергу – в селі знайти роботу майже неможливо. Тому переважна більшість її жителів працює в обласному центрі, добираючись туди й назад електричками. Ще частина працевлаштована в місцевих фермерів. Всі інші змушені працювати у власних присадибних господарствах, перебиваючись із хліба на воду.Серед випускників Трепівської школи не так багато відомих особистостей. Проте педколектив пишається всіма своїми випускниками. А серед них є й колишній повноважний посол України в Естонії Віктор Михайловський, конструктор Зоряного містечка Валерій Пирогов, поет Олександр Косенко та військовий генерал Василь Умрихін. Ще одним приводом для гордощів є шкільний гурток «Фотовідеопошук». Діти, що тут навчаються, неодноразово ставали переможцями всеукраїнських конкурсів. Але і їх хобі було б неможливим, якби не допомога колишнього учня школи Віктора Пономарчука, який за власний кошт придбав для потреб гуртка сучасний ноутбук, принтер та фотопапір.
І все, здавалося б, в порядку. Якби не одне «але». Учні школи просто таки потерпають від холоду. Адаптуватись до нього неможливо, автор цих рядків, знявши куртку, пожалкував про цей героїчний вчинок вже через 15 хвилин. Що ж можна говорити про дітей, якщо середня температура повітря по школі не перевищує 15 градусів? І це при тому, що Трепівка – газифіковане село, а сама школа має власну котельню. Причина – в ліміті на газ!!! Якщо минулого року влада виділила на потреби школи 48 тисяч кубів «блакитного» палива, то цього ліміт ще навіть не затверджувався. Саме в даний час відділ освіти Знам’янської райдержадміністрації проводить моніторинг використання газу в школах району з 3 по 12 листопада, порівнюючи його з аналогічним періодом року попереднього. Скоріше за все, на основі цих даних буде виведено середнє арифметичне значення. Але ж при цьому не враховується, що нині на вулиці поки що плюсова температура, а далі, звичайно ж, буде гірше. Вірніше, холодніше…
В принципі, на лімітування можна було б не звертати уваги, адже газовий вентиль поки що не перекритий. Притому отримувати догани як за надмірне споживання газу, так й через інші причини директору школи Людмилі Тимошенко не звикати. Кінець-кінцем, здоров’я школярів дорожче. Та й цього в школі зробити не можуть – нині тут працює лише один кочегар зі спеціальним допуском, який встигає лише підтримувати котельню в робочому стані. А повинні чотири. Вакансії ж для трьох інших з’являться лише 1 грудня.
Аби вберегти своїх нащадків від переохолодження і, відповідно, хвороб, батьки власним коштом придбали електрообігрівачі. Зараз адміністрація школи боїться навіть уявити, якими будуть рахунки за електроенергію. Головне, щоб її теж не лімітували. Адже тоді навчальний процес у Трепівській школі опиниться на межі зриву. Винних, як зазвичай, знову ж таки не знайдуть. Хоча, ні, в таких випадках при нинішній владі страждає, в основному, нижня ланка. В нашому випадку – педколектив. Хоча педагогічним працівникам і так нічого втрачати. Ремонт у школі (крім класів, якими опікуються батьки) вони роблять за власні гроші. Для цього вчителі «скидаються» щомісяця, відраховуючи у спеціально створений «ремонтний» фонд по одному відсотку від кожної зарплатні. Така практика, за словами директора школи Людмили Тимошенко (на фото), запроваджена у всіх школах Знам’янського району.
Так само власним коштом трепівські вчителі оплачують Інтернет для комп’ютерного класу, вскладчину придбавши київстарівський модем. Також кожного місяця чималу діру в і так небагатому вчительському бюджеті робить передплата фахових періодичних видань, необхідних для підвищення кваліфікації кожного педагога. Районна влада їм у цьому аж ніяк не допомагає. Натомість, школа зобов’язана передплачувати два (на щастя, тільки два!) примірника газети «Сільське життя». Мабуть, для того, щоб дізнаватись про чергові «покращення» від регіональної влади. Хоча їх результати бідні вчителі кожного дня змушені спостерігати на власні очі, разом із дітьми потерпаючи від нелюдського холоду. Взагалі, здається, що встановлення лімітів на газ для шкіл – своєрідний експеримент влади, завдяки якому вона намагається виростити українців, звичних виживати за будь-яких умов. Експеримент, дуже небезпечний для його ініціатора. Адже кінець-кінцем нинішні школярі, так само, як і їх батьки, замисляться: а навіщо їм така влада, через яку вони змушені не жити, а виживати? А подібних шкіл в Україні – тисячі…
