Зазвичай, ці магазини забиті юрмою, тож щоб дістатися до вішалок, треба попрацювати ліктями. Але є в Кропивницькому секонд-хенд, де сукні й жакети через увесь зал проїдуть прямо в руки клієнтові по шнурку під стелею . Однак товар з цієї крамниці може відправити покупця не куди-небудь,а в потойбіччя…
Адреса цього моторошного секонд-хенду-місто Кропивницький, вулиця Шевченка, 1, старий корпус педуніверситету імені Винниченка, другий поверх, конференц-зал. Саме його сцена і була забита потриманим одягом, який служив антуражем вистави «Другі руки». Її показав під завісу чергового сезону університетський молодіжний театр «Резонанс» імені Валерія Дейнекіна,(художній керівник - заслужена артистка України Ірина Дейнекіна).
Автор «Других рук»- Генрі Лайон Олді. Ніякий не англієць чи американець, а двоє харків’ян (Дмитро Громов і Олег Ладиженський), що склали «закордонний» псевдонім із літер своїх імен та прізвищ. Працюють літератори у жанріфентезііззаїздами у філософськіекзистенції. Персонажі «Других рук» так чи інакше переміщуються з цього світу в той, і навпаки. Одночасно демонструють соціальні типажі, щовиникли в 90-х роках і, на жаль,тепер воскресають у суспільстві під тиском зовнішніх обставин. Такі речі мають подобатися любителям « Майстра і Маргарити», тобто містичної символіки і різної чортівні . Якщо «Резонанс» ставив за мету нагадати глядачеві, що його життя скороминуще і що рано чи пізно він зі свого світу з його радощами та клопотами перейде в другі руки, то зі своїм завданням театр впорався.
Зовсім іншого характеру спектакль «Єдиний спадкоємець», теж показаний недавно. Власне, це не «Єдиний спадкоємець», а «Единственный наследник», бо ця вистава, як і «Другі руки», йде російською мовою. Спектакль за п’єсою французького драматурга Жана - Франсуа –Реньяра теж експлуатує тему недовговічності людини, але в комічному і, місцями, саркастичному аспекті. Реальні і самозвані родичі чекають смерті багатія в надії заволодіти його грішми і потрапляють при цьому в курйозні ситуації. Зрештою, всі залишаються живими і в основному задоволеними. Герої в смішному, як на сьогоднішню мод, одязі минулих століть розігрують не просто сучасну – вічну! - тему потаємних,а іноді і відвертих бажань людей відправити родичів на цвинтар і заволодіти їхнім спадком.
Вірогідно, «Резонанс» обирає матеріал для постановки ще й з урахуванням свого технічного потенціалу. На невеликій статичній сцені немає можливості динамічно змінювати декорації. І матеріальна база студентського театру не дозволяє мати широкі комплекти реквізиту. Хоча, варто відзначити, що спецефекти в «Других руках» і сценографія ,костюми та грим у «Єдиному спадкоємці» досить пристойні.
Акторський склад «Резонансу» постійно змінюється у зв’язку із закінченням студентами навчання. Наразі в головних ролях у виставах зайняті Катерина Тоток, Іван Зоря, Влад Крамаренко, Роман Бутовський. Якщо судити з програмки, Роман (за фахомперукар-стиліст) вельми активний і в оздобленні спектаклів. Дівчата й хлопці іноді бувають прикольні у ролях літніх людей, однак це додає видовищу певної пікантності .
Ніна Даниленко
