На жаль, ми вже настільки звикли до постійних «покращень», що навіть їх не помічаємо, особливо коли ці самі «покращення» влада від нас приховує. Саме так сталось і з «примарним» пішоходним переходом на одному з найбільш пожвавлених перехресть нашого міста, тому, що біля Колгоспного ринку. І я недарма охрестив його саме цим терміном, адже там немає не тільки звичної «зебри», але й виходу на тротуар з одного боку дороги. Влада розпорядилась перекрити його металевим парканом, не зважаючи на те, що там розташований пандус для інвалідних крісел та дитячих візків, на який, до речі, виділялись окремі кошти з держбюджету. З іншого ж боку дороги ніякої огорожі немає і ті, хто почне переходити, натрапляють на неприємний сюрприз. І якщо я, здоровий чоловік, ще якось можу обійти залізну перепону, то інвалідам та матерям з новонародженими доводиться їхати прямо посеред дороги, разом із маршрутками та іншим транспортом, що доволі небезпечно.
І тут згадується наш єдиний підземний перехід. Про те, що він працює, ми випадково дізнались із Інтернету. На жаль, на сайті міськради та інших органів влади про це ані слова. А що робити кіровоградцям та гостям міста, які не мають доступу до Інтернету або часу, щоб моніторити всі кіровоградські ресурси? Звідки дізнаватись таку інформацію?
Відповідь очевидна: нізвідки. Загалом наша влада в своєму репертуарі: мовчки закрила звичний для всіх наземний перехід залізним парканом, мовчки відкрила підземний перехід. А люди хай крутяться, як можуть...
Андрій ВЕРГУЛЕНКО, «Акула»
