Вода падає з бетонного колектора у купи кольорового сміття. Певно, його завозили сюди тоді, коли джунглі ще не були непролазними. Бетонна стіна довкола труби наполовину зруйнована, а дихання спирає від задушливого запаху хлору. Концентрація його така, як у засобі для вибілення тканин. Що за чортівня, звідки ця хімія, адже поряд немає ніяких промислових підприємств? Зате на стику Е50 і Т1297 є так звана зона 1.Це хлораторна станція, де знезаражується питна вода з Дніпра. Очевидно, «зона» з відомою тільки їй метою проклала трубу під засіяними полями і скидає у балку накачану хлором воду.Хлор дуже отруйний газ, однак на дні прірви не спостерігається загибелі рослин. Навпаки - гриби-трутовики тільки на фото без масштабного орієнтиру (а як його встановити без альпіністського спорядження?) здаються звичайними. Насправді ж там є екземпляри до 50 (!) см в діаметрі.Та основна фішка цього хімічного джерела розкривається пізніше. Хлорний струмок мирно дзюркоче звивистим руслом, потроху втрачає свій ядучий аромат, вибігає на рівнину і… зникає невідомо куди. Отак просто був - і нема, пішов під траву. Очевидно, вода просочилася в м’які породи або у карст (підземну порожнину). А через кількасот метрів з-під землі пробився новий струмок, який нижче по течії утворив три ставки у селі Созонівці (Дослідне поле), серед них і водойма з пішохідною понтонною переправою. І ще три ставки виникли на цій річечці вже у Кропивницькому. Чи не та хлорна вода відфільтрувалася у Созонівці під землею і вийшла на поверхню вже чистою? В усякому разі в названих ставках запаху хлору не відчувається.
Ніна Даниленко
