По дорозі від райцентру Берегове на Мукачеве на рівнині розкинулося ошатне село Гат. Понад 80 відсотків населення тут – етнічні угорці. Праворуч від траси за декоративним живоплотом заховався будинок народної артистки СРСР та України колишньої оперної діви Гізели Циполи. Бездітна вдова після виходу на пенсію оселилася на своїй малій батьківщині. А ліворуч – футбольне поле, на якому забивав свої перші голи знаменитий київський динамівець і тренер Йожеф Сабо – так сказала гід. Хоча в біографії футболіста зазначено, що народився він в Ужгороді.Зліва при в’їзді в Мукачеве на високому пагорбі розташований знаменитий замок «Паланок» (це означає паркан, огорожа). Я бувала там раніше, але цього разу у нашій дорожній карті він не значився. Ми поїхали за місто до монастирського комплексу нових православних храмів. Одні вже сяють свіжою фарбою та золотом, інші ще споруджуються. У центральній церкві 2009 року сталася пожежа (можливо, підпал), на час ремонту збудували тимчасовий храм. На території – криниця, квіти, дерев’яні каплички.До речі, гід наголосила, що до назви Мукачеве не мають відношення ні мука (страждання), ні мука (борошно). Мукач у перекладі (з якої мови, не уточнила) означає робота.
Паланок у Мукачовому здалеку
Мукачеве. Новозбудова дзвінниціПодальший шлях нашого екскурсійного фургончика пролягав по горах мимо міст Свалява та Воловець. Гід попереджає, що через круті віражі і перепади тиску може погіршуватися самопочуття. І справді, тут і далі кільком пасажиркам стало зле. А для мене ця дорога – дрібниці порівняно зі спуском/підйомом автотранспортом на Ай-Петрі (Крим). Там їдеш і над собою бачиш колеса однієї машини, а під собою – дах іншої. Небезпека серпантину криється не у висоті гір, а у конфігурації траси.
ВоловецьНаступна зупинка – селище Чинадієво. Угорська назва – Сент-Міклош. Звідки взялося придумане радянською владою Чинадієво, не знає ніхто. Тут ми відвідуємо замок Ілони Зріні. Етнічна хорватка, вдова угорського короля Ференца Ракоци кілька років обороняла від австрійців той героїчний замок Паланок. А в замку в Чинадієво таємно зустрічалася зі значно молодшим від неї графом, з котрим зрештою і прожила в Туреччині до самої смерті. Замок напівзруйнований, його взяв в оренду один мукачівський художник і реставрує на пожертви. У спальні Ілони Зріні хочуть облаштувати місце для першої шлюбної ночі молодят, щоб атмосфера пристрасті і вірності, якою наповнене це приміщення, сприяла щасливому подружньому життю. На стінах вивішені картини місцевих художників, які можна купити. Цікаво, що це величезне приміщення опалювалося однією великою грубою. Тепло з неї надходило в усі кімнати через проміжки у подвійних стінах. Вони використовувалися і як потаємні ходи.
Церква у МукачевомуЇдемо далі вглиб гір. Краєвиди суціль блакитно-зелені від неба та схилів. У Карпатах зелене все, тут практично немає виходів каміння та скель. А якщо десь і є, то й вони вкриті зеленим мохом та лишайниками. Полонини (типу альпійські луки) встелені заростями чорниці. Місцеві називають ці ягоди «яфин», в одному з сіл ми бачимо навіть металевий «пам’ятник» цій корисній та смачній ягоді. По дорозі куштуємо сірководневу (з ароматом неприбраного туалету) мінеральну воду з джерел прямо при дорозі і прибуваємо в село Подобовець. Тут оглядаємо старовинну дерев’яну церкву. Годинник на ній завжди показує дев’яту – це нагадує про час початку щоденної служби. Тут досі є «бабинець» – місце, де жінки моляться окремо від чоловіків. На території храму – старовинні могили з досі гарними і вочевидь багатими пам’ятниками. Хто тут похований, ніхто не знає, однак могили не зносять.
Замок Ілони ЗрініПри проїзді через гірські села мене весь час не залишало відчуття, що в них не вистачає чогось важливого. Зрештою збагнула: тут немає городів. Лише на крихітних терасках можуть рости гарбузи та кукурудза. На інших більш-менш рівних клаптиках землі височіли копиці сіна. Ще звернула увагу, що всі квіти біля осель були разів у два-три вищими і крупнішими від тих, що ми звикли бачити на своїх клумбах унизу.Також у жодному селі не було ставка. Річки тут є, і досить повноводні, можна було б на рівнинній ділянці викопати в гірських породах нішу для водойми. Але це створювало б ще більшу загрозу повені, – а вони в Карпатах не рідкість. Надзвичайно мальовничі і романтичні в гарну погоду, населені пункти Репінне, Келічани, Сойми, Межигір’я, Подобовець і ті, про які мова ще попереду, в негоду далеко не такі привітні. Місцеві жителі одержують 20-відсоткові надбавки до зарплат і пенсій за проживання в гірських районах.
Копиці на схилах
Закарпатське село Подобовець
Подобовець. Старий цвинтар
Подобовець. Церква
Мукачеве. Територія монастиря
Споруда монастирського комплексу
Монастир здалеку
Чинадієве
Далі буде….Дана Готур
