У селі є школа, дитячий садок, клуб, ФАП, робота для людей, інфраструктура.
І за все це підприємцям доводилося боротися та відстоювати.
РОБОТА ПОВ'ЯЗАНА ІЗ ЗЕМЛЕЮ
ТОВ «Агротехнологія Плюс» зареєстрована в с. Назарівка в 2002 році.
Співвласники Олександр Павленко та Микола Савчук.
«Спочатку ми працювали на закинутих землях, які стояли в запасі. Ними ніхто не опікувався. Обробляли, розчищали, приводили в придатний для роботи стан. Ми не взяли в Назарівці ржавого цвяха, всю техніку привезли свою. У 2005 році купили тік, корівники, завезли нове обладнання, ваги. В будівництво вложили кошти, розбудували територію.
Люди почали отримувати роботу на місцях, сапали буряки, бо довгий час підприємство займалося вирощуванням саме цієї культури. Підключали на збирання врожаю. Так почали збільшувати кількість землі за рахунок пайовиків, бо люди почали довіряти», - розповідає підприємець.
На сьогоднішній день в обробці підприємства 1600 гектарів.
«За ці роки ми не взяли жодного гектара у держави, не оформили, хоча у нас були можливості. Єдине, що ми допомогли 14 вчителям отримати по 2 га, а також військовим, які воювали на сході. Ми відмовлялися від частини орендованої нами землі на користь як вчителів, так і ветеранів АТО. По 2 га ми додали своїм співробітникам, які майже 20 років працюють на підприємстві», - продовжує Олександр Віталійович.
Усі працівники працевлаштовані, ніхто не стоїть в центрі зайнятості, паї оформлюють офіційно, платять державі податки за людей.
«Ми на 90% наповнюємо бюджет села, тому й маємо право ставити питання: чому ви закриваєте школу, садок чи щось не робиться».
Маленьке село на 400 жителів сповнене позитивом, оптимістами та рушійною силою у вигляді підприємства, яке розвиває та підіймає інфраструктуру.
«Є локомотив, який тягне за собою. Цим локомотивом являлося і являється наше підприємство».
В «Агротехнології Плюс» працюють місцеві жителі. З самого початку власники ставили для себе таку задачу: дати роботу жителям села. Для людей важлива стабільність.
Усі працівники отримують і відпускні, і 13-ту зарплату та премії. Підприємство має стабільну організацію з уставленим колективом. Кістяк роками тримається на місці, бо там де є стабільність – є майбутнє. Це стосунки, які склалися роками.
Я ВІДСТОЮВАВ ПРАВО НАШИХ ДІТЕЙ НА ГІДНУ ОСВІТУ
В селі Назарівка є дев’ятирічна школа та створенні всі умови для навчання дітей.
« У 2003 році школу в Назарівці хотіли закрити. В деяких селах школи і дитсадки позакривали. А ми боролися. Я особисто запросив голову РДА, його замісників, економіста на зустріч з людьми, щоб вони пояснили причину закриття навчального закладу. Чиновники назвали суму коштів у 35 тисяч гривень, яких не вистачало на утримання. На той час це були великі гроші. Ми запропонували, що наше підприємство покриватиме усі необхідні витрати: наприклад, привозитиме вугілля, робитиме ремонти чи виділятиме ці кошти на будь-які інші потреби школи, тільки щоб заклад працював, а діти мали шанс отримувати освіту у своєму селі», - з посмішкою згадує Олександр Віталійович.
На сьогодні в школі вчиться 53 учні.
«Через рік доля знову підкинула нам випробовування – санстанція поставила умови, які потрібно було виконати беззаперечно і терміново. На той час в заклад воду привозили кожен день, вимога – в школі має бути водопостачання.
Я особисто найняв геологічну компанію, яка зробила розвідку, пробурили свердловину глибиною 60 метрів, завели водопостачання в школу», - про те, як вирішують питання продовжив розповідь Павленко.
Ці люди ще не один раз зіштовхнулися з проблемами: не вистачало дітей в навчальному закладі. Завдяки тому, що школа мала гарні умови, тепло, ремонт, харчування, батьки із села Шевченкове погодилися возити дітей в Назарівку. Шкільний автобус забирає та розвозить діток після школи.
МИ ОРГАНІЗУВАЛИ ФУТБОЛЬНУ КОМАНДУ
«Сьогодні у нас грають як місцеві хлопці, так із інших сіл. Мати повноцінну команду дуже складно. До 2016 року ми повністю фінансували та утримували команду. Після об’єднання в територіальну громаду є допомога влади. Соколівське ОТГ серйозно відноситься до спорту та культури, вони дають транспорт на виїздні зустрічі, купують форму, платять внески за участь в турнірах. Сьогодні ми співфінансуємо команду, докуповуємо спортивний інвентар, доглядаємо поле, підтримуємо хлопців, бо ситуації бувають різні», - з гордістю розповів футбольний фанат.
ХУДОЖНЯ САМОДІЯЛЬНІСТЬ МАЄ БУТИ
Олександр Віталійович каже, щоб жити в селі, потрібно постійно щось будувати, вкладати кошти в розвиток:
«Ми були ініціаторами відродження художньої самодіяльності. Клуб, який був занедбаний та нікому не потрібен сьогодні привели в належний стан. Ми почали його відбудовувати. Вже в 2015 році нам допомогла РДА, як то кажуть «вибили» гроші на ремонт даху. Микола Савчук, будучи депутатом районної ради лобіював дане питання. На будівництві працювали люди з підприємства, залучали нашу техніку, організовували все, щоб робота тривала.
Сьогодні клуб в стадії ремонту, бо ще не завершений фасад. Хочемо зробити привабливий зовнішній вигляд. Всередині повністю зроблений ремонт.
Можемо з гордістю сказати: нас є художня самодіяльність. Завжди приймаємо участь в усіх святах, концертах, їздимо в інші села, завжди задоволені глядачі, організовуємо фуршет, пригощаємо усіх смаколиками.
Життя села воно оттаке».
ФАП
Без медичної допомоги в селі неможливо. Є літні люди, є діти й інколи їхати до обласного центру є неможливим, або не зручно.
«Сьогодні ФАП приймає хворих. Підприємство долучилося до ремонту. В амбулаторії замінений дах, вікна, зроблений ремонт. Але питання стало в іншому – в селі не було фельдшера. Жінка, котра працювала до цього, вже в літньому віці, тому ми спільно із сільголовою почали шукати бажаючих жити та працювати в сільській амбулаторії.
Запросили на роботу молоду дівчину, яка тільки завершувала навчання. Вона погодилася, за двох умов: організувати роботу чоловікові та знайти житло. Наше підприємство прийняло її чоловіка на роботу, попередньо направивши в «Аграрник», де він закінчив курси тракториста. На нашому підприємстві він працює й досі. А також виділили більшу частину коштів на придбання житла».
Підприємство «Агротехнологія Плюс» не лише наповнює бюджет, дає людям роботу, чесно веде свій бізнес, а й активно бере участь в життєдіяльності села. Олександр Павленко каже, що хоче, щоб Назарівка була таким селом, в якому хотілося б жити.
«Наше підприємство вирівнює дороги, гребе сніг, косить траву протягом 20 років безкоштовно. Завжди плідно співпрацюємо з місцевою владою, територіальною громадою та районною радою. В будь-якій ситуації намагалися обходити стороною конфлікти, знаходити «золоту» середину. Бо тільки дійшовши згоди з усіма сторонами, можна досягти бажаного.
Я вважаю, що стільки, скільки зробили ми для Назарівки не зробив ніхто з тих, хто так яро виступив проти».
Ліна КІРІЧЕНКО.
