За радянських часів ця бетонна дорога іменувалася Полтава-Кишинів, а водії обізвали її Голодною трасою за відсутність заправок та кафе. По відрізку від «Ліани» до повороту на Велику Северинку (через це село їздять з Кропивницького на Київ) проходить транспорт з усього півдня та заходу України, а також із Європи. А якщо врахувати, що ця ділянка міжнародного шляху співпадає і з окружною дорогою довкола міста, то інтенсивний рух тут спостерігається цілодобово. В середньому вдень транспортна одиниця проходить тут кожні 4-7 секунд.
На цій ділянці дороги транспорт проїжджає три мости - над залізницею, над річкою Грузькою та над Інгулом.
По одному з них – через Грузьку рух слід було б категорично заборонити. На мосту з боку передмістя Лелеківки майже повністю відсутні перила.
Перила - деталь, без якої експлуатація моста неможлива. Звичайно, тоненька решіточка вбереже від можливого падіння з вистоти хіба що необережних пішоходів (їх тут практично немає), а машина у разі аварії цю символічну огорожу легко знесе. Основна цінність перил полягає в тому, що вони візуально позначають межу між твердою поверхнею та безоднею. Це особливо важливо вночі, в туман, снігопад і зливу, коли видимість обмежена і транспорт заносить на слизькому шляху. А тепер з мосту на міжнародній трасі можна з розгону безперешкодно злітати як з аеродрому, тільки не вгору, а вниз.
Характер пошкоджень перил свідчить,що їх повирізали вандали. На металолом. Вони напевне зробили це на очах у численних водіїв. І хтось на приймальному пункті бачив, що це деталь життєво важливої комунікації, однак легко відслинив за них певну суму. І мародеру, і приймальнику начхати, що міст без перил стає смертельно небезпечним. Як байдужісінько було вандалові зі Світловодська, коли він заради пару кіло заліза позбавив води жителів трьох міст. Але ж має бути не начхати дорожнім службам! .
Гадаю, категорично не можна на місце дірок знову ставити металеві перила. Це спокуслива пожива для нових «металістів», які в Україні почуваються досить комфортно через безкарність. Можливо, варто було б встановити міцні, довговічні та екологічно безпечні огорожі з полівінілхлориду.
Ніна Даниленко
