Мандруючи минулими століттями

     Кожному місту є чим пишатись, і Кіровоград не пасе задніх у цьому аспекті. Нехай, наше місто далеко не найстаріше в Україні, але своєю красою та особливостями історії не поступається іншим. Кожного дня сотні городян та гостей міста проходять однією з центральних вулиць Кіровограда – вулицею Дворцовою, яка має свою цікаву історію.

     Ще у минулому році ця вулиця називалась на честь радянського вождя В.І. Леніна, але часи йдуть і світ змінюється. Вулиці повернули її історичну назву – Дворцова, яка походить від спорудженого у 1848 році палацу «на случай приезда высочайших особ», тобто для представників імператорської родини, що приїздили до Єлисаветграда на військові навчання у ХІХ – поч. ХХ ст.

     Там було споруджено ціле військове містечко – палац, а під прямим кутом до нього – штабний та навчальний корпуси, манеж, стайні (нині – військова частина по вул. Орджонікідзе, вздовж парку). У 1859 році у комплексі військового містечка розташували Єлисаветградське кавалерійське училище. На місці Ковалівського парку у ХІХ ст. були учбовий плац та військовий тир.

     У 1865 році інженер-полковник Г.В.Трамбицький купив у міського управління ділянку землі, на якій збудував Зимовий театр.

     Офіційне відкриття відбулось у 1867 році. Це був перший стаціонарний театр у місті, на сцені якого виступали як гастролери, так і місцеві трупи. 27 жовтня 1882 року з виставою «Наталка Полтавка» на цій сцені показала свою майстерність перша українська професійна трупа під керівництвом М.Кропивницького. Від 1944 року у цьому приміщенні постійно працює трупа обласного українського музично-драматичного театру  ім. М.Кропивницького, що у 2006 році одержав статус академічного.

     Вул. Дворцова, 6 – імпозантний класицистичний будинок, зведений у середині ХІХ ст. як міська резиденція багатого поміщика Соколова-Бородкіна, предводителя дворянства, мирового судді, що уславився як меценат і людина освічена (на гратах над входом зберігся вензель «С/Б»). Пізніше у будинку знаходилась повітова землеврядувальна комісія. Деякий час будинок орендувався під земське реальне училище. У післявоєнний час, з 70-х років – Ленінське районне відділення міліції.

     На протилежній стороні вулиці привертає увагу споруда кінця ХІХ ст., колишній «будинок Соловйова», проект якого приписують Якову Паученку, зведений для театральних вистав та демонстрації кінофільмів – театр «Казка». Будинок нагадує старовинні дерев’яні тереми, тільки збудований із цегли. Віртуозне мурування різної цегли схоже на мереживо. Довгий час там був обласний Палац піонерів. Тепер там знаходиться корпус обласного загальноосвітнього комплексу естетичного виховання .

     

     Поруч – колишні будинок Волохіних і готель Коваленка, типові модерні споруди початку ХХ ст., в яких зараз розташоване обласне управління СБУ.

---

     Навпроти – дуже цікавий будинок у стилі неокласицизму з варіаціями ампіру, з еркерами та балюстрадою, побудований у 1910 р. для театру «Ілюзіон». Довгий час там працював кінотеатр ім. Ф.Дзержинського.

     Привертає увагу сучасний пам’ятний знак Єлисаветградському трамваю, відкритий до його 100-річчя у 1997 році. Перший трамвай у Єлисаветграді було пущено 13 липня 1897 року як один з перших у Російській імперії.

     На протилежній стороні, трохи далі, добре зберігся будинок поч. ХХ ст., так званий «будинок Гунькіної», у неокласичних традиціях. Тепер тут – обласний Будинок вчителя.

     На поч. ХХ ст. споруджено приміщення ресторану з вар’єте, оздоблене ліпними прикрасами, еркерами. Тепер – обласна бібліотека для юнацтва               ім. О.Бойченка.

     Ефектністю не поступається будинок у неокласичному стилі по цій же стороні вулиці, проект якого створив Яків Паученко. У кінці ХІХ ст. там були банк, позикова каса, крамниця. Нині там –ресторан. 

   

     Навпроти, до кінця 80-х років ХХ ст., знаходилась будівля середини ХІХ ст., у минулому – Громадського зібрання, у якій саме у 1875р. з виставою «Вечорниці» П.Ніщинського виступив аматорський колектив, у складі якого були М.Кропивницький, брати і сестра Тобілевичі, Надія Тарковська. У 50-х, 60-х роках ХХ ст. там працював обласний російський драматичний театр ім. С.Кірова, потім – Палац культури ім. Жовтня. Будинок був в аварійному стані у 80-х роках, тому його не вдалось зберегти, на його місці – сучасні банківські споруди.

    Поруч, колишній «Гранд-отель», побудований у кінці ХІХ ст. у стилі еклектики. Тепер там – відділення «Приват банку». Навпроти ще одна будівля у стилі еклектики – там, у ХІХ ст. була одна з перших державних міських аптек. Особливу привабливість будинку надають грати на даху у вигляді квітів тюльпанів.

     Цікавим є задум сучасних архітекторів, що продовжили будівництво по цій вулиці оригінальних будівель у стилі «ретро». Проект відділення «Укрсоцбанку» завоював обласну премію у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-ужиткового мистецтва ім. Я.Паученка.

     Не мало випробувань випало на долю нашого міста за всю його історію: пожежі, епідемії, війни, революції тощо, що несли руйнацію та знищували прекрасні пам’ятки архітектури. Проте, і те що збереглося милує око та спонукає любити архітектуру, поважити її творців та історію нашого чудового міста.

Дмитрій Колесник