Іграшкові дива:
як любов до шиття може приносити користь дітям

За освітою я – дизайнер. Закінчила профільний інститут за спеціальністю «Дизайн інтер'єрів», але працювати мене занесло в редакцію газети дизайнером-верстальником. Неодноразово згадую про те, що ще з дитинства почала шити. Навчила мене цьому мама. Спочатку виготовляла одяг для ляльок, потім – речі для себе. Згодом почала шити сумки. Друзі почали вмовляти мене виставити вироби на продаж. Я спробувала – сумки продалися. Зрозуміла для себе, що можу це зробити й що це дуже чудово.

Був такий період, коли взялася створювати новорічні іграшки, оскільки перед святами потрібні були додаткові гроші. Це були звичайні інтер'єрні вироби, які я також змогла реалізувати. Згодом випадково натрапила на блог однієї майстрині, яка займалася створенням розвиваючих іграшок для діток. Для мене це було відкриттям Америки, що малюкам такі речі взагалі необхідні. Зрозуміла, що зараз хочу займатися саме цим. Але я не хотіла б себе обмежити одним напрямом.

Оскільки я – творча натура, у мене є бажання спробувати все по-максимуму. Потім так сталося, що я змінила роботу й паралельно почала працювати над розвитком творчої майстерні. У майбутньому планую налагодити власну справу, яка допоможе мати стабільний заробіток. Мені здається, що зараз я готую власну базу, яка допоможе мені досягти бажаної мети. У цьому мене підтримують мої рідні, за що я їм дуже вдячна. Коли шию, завжди відчуваю задоволення, тому що займаюся своєю улюбленою справою. Спостерігаючи за мною, мій чоловік завжди посміхається. Батькам це також дуже подобається. Іноді бувають такі моменти, коли мама телефонує й запитує, що я роблю. У відповідь кажу, що пришиваю, наприклад, лапку. Розумію, що в дорослій розмові це звучить дивно, але завдяки цьому мені вдається зберегти такий собі осередок дитинства. І це дуже круто. Наразі мені цікаві саме іграшки, адже я бачу, що вони викликають резонанс. Незважаючи на це, не можу сказати, що через кілька років я не почну шити щось інше.

Розвиваючі іграшки допомагають дитині вивчити різноманітні деталі. Коли ми купуємо звичайні машинки, медведики, зайці, якщо пощастить, вони потраплять до списку улюблених. Якщо ні – через день чи два вони опиняються у кутку. Із розвиваючими іграшками складається зовсім інша історія, кожного разу, беручи їх до рук, дитина може відкривати для себе щось нове. Перший розвиваючий килимок шила для своєї похресниці. Тоді ще я нічого не знала про розвиваючі іграшки. У мене просто виникла шалена ідея, і я почала шити виріб з того, що було під руками. З одного боку розуміла, що малій, якій на той момент був лише один місяць життя, іграшка взагалі була не цікавою. Але заспокоювала себе думкою про те, що коврик знадобиться їй у майбутньому.

Коли минуло кілька місяців, похресниця почала годинами роздивлятися детальки на виробі, згодом почала гратися ним. Нещодавно подарувала їй розвиваючу книжку. Перше, що вона почала робити, – тягнути за намистинку, а потім вже намагалася спробувати фетрову морквинку на зуб. Процес пішов. Мої вироби їй подобаються, і мені це дуже приємно.

Тверезо оцінюю ситуацію, тому розумію, що орієнтуватися виключно на місто не є правильним. Потрібно знаходити вихід на всеукраїнський рівень. На щастя, у мене є навіть декілька замовниць із-за кордону. Це неймовірно чудово, коли можна розширювати межі реалізації власної продукції.

На створення однієї розвиваючої книжечки на вісім сторінок у мене витрачається приблизно два тижні. Цього часу мені достатньо на сам процес виготовлення й на інші необхідні моменти, без яких не може обійтися жодна майстриня. Завдяки певному запасу часу я маю можливість спокійно зробити фото своїх виробів. Також за цей період маю змогу замовити необхідну фурнітуру чи тканину, якщо це потрібно. Окрім цього, необхідно правильно розподілити робочий час, а не зашиватися потім й шити вироби вночі. Я не хочу перетворитися на зомбі, яке потім буде ненавидіти свою роботу. А ще дуже не люблю форс-мажорів. Якщо можна уникнути неочікуваних ситуацій, я тільки рада цьому. Їх і так у житті вистачає, тому якщо можна трохи підстелити собі соломки в житті, це дуже добре. Зараз у мене достатньо багато роботи. Звичайно, я можу попрацювати й о першій годині ночі, але не постійно.

Із урахуванням усіх цих моментів я орієнтую своїх клієнток приблизно на два тижні. Варто відзначити, що процес створення деяких речей може займати набагато більше часу. Наприклад, книжку на 16 сторінок я шила близько трьох з половиною тижнів. Але я вдячна своїм клієнткам за те, що вони готові чекати. Я не шию кожного дня, адже моя фрілансерська робота також вимагає часу. Більш того, увечері мені хочеться побути з чоловіком чи зайнятися домашніми справами.

Основні так звані «швейні» дні у мене – вівторок і четвер. Але у цей час я шию зранку і аж до вечора. Після створення виробу обов'язково знімаю відео, у якому демонструються секрети кожної речі. Це мій чоловік подав мені таку ідею. Відеоінструкції тепер стали вже такою гарною традицією, завдяки якій приємно і замовниці, і мені.

Я – фанат натуральних тканин. Дуже багато майстринь шиють вироби з англійської бавовни. Але я, ввімкнувши практика, порахувала й зрозуміла, що за подібної умови вартість іграшок буде значно вищою, що не є дуже добрим для покупців. У зв'язку з цим обрала український ситець.

Для безпосереднього створення розвиваючих елементів використовую фетр. Цей матеріал є дуже приємним на дотик, що важливо для дитини. Окрім цього, з ним дуже зручно працювати, адже є можливість створювати неймовірні фантасмагоричні фігури.

Мені хочеться шити та створювати іграшки й надалі. Але разом з цим є бажання почати виготовляти речі не тільки для діток, а й для їх мам. Мені подобається, коли молоді матусі не забувають про себе й можуть дозволити придбати для себе якусь дрібничку.

Ідей та планів багато. Про глобальне я поки що волію промовчати, але однозначно шити й розвиватися у цьому напрямі далі в мене є велике бажання.