25 областей до 25-ти років:
як Дмитро Бабак безкоштовно подорожує автостопом по Україні

Перша моя подорож автостопом відбулася два роки тому. Їхав з Івано-Франківська до Львова. Взагалі спочатку я стереотипно ставився до цього виду подорожування, але в мене була команда молодих людей, які мене вмовляли їхати разом з ними. І під їхнім тиском я здався та вирушив у першу мандрівку.

Перший стереотип – це небезпечно. Другий – це не працює. Третій – на дорогах є якісь міфічні маніяки. Четвертий – на шляху можуть траплятися дуже неприємні люди, які тебе можуть образити. Але за весь мій час мандрівок автостопом, а це більше 5 тисяч кілометрів усією Україною, я не зустрів жодної поганої людини.

Усі були по-своєму особливими й цікавими. Було круто не їхати просто з пункту А в пункт Б, а дійсно подорожувати та знайомитися з новими людьми. Наприклад, можна просто сісти на потяг, поїхати до Івано-Франківська або до Чернівців, а можна об'їздити всі обласні центри, усі села, які трапляються на шляху, поспілкуватися з місцевими жителям.

Лише так може виникнути дійсно реальне уявлення про край. У результаті, зараз уже другий рік поспіль обираю саме цей спосіб пересування, звісно, якщо є така можливість.

Водії загалом реагують на мандрівників позитивно. Це абсолютно різні люди: бізнесмени, іноземці, місцеві депутати, прокурори, прості «гопники з Тяжилова», селяни. Колись навіть священик підвозив. Кожен із них по-своєму гарний, поганих людей я не зустрічав.

Усі люди мають свої життєві історії.

У когось вони – комічні, у інших – трагікомічні. Одного разу пощастило їхати з далекобійником-буддистом, який розповів про те, що раніше був бізнесменом, мав багато грошей, побудував дім і вирішив, що для комфортного існування йому коштів уже вистачить. Це для мене також було певним відкриттям, тому що не так часто зустрічаєш у цьому світі людей, які не женуться за владою та меркантильністю.

Кожна подорож – особлива. Але якщо чесно, мені подобається подорожувати саме Західною Україною і для цього є кілька причин. По-перше, це інша географія. Якщо ти подорожуєш центральною частиною, бачиш скрізь поля, а на Заході – гори.

Мені подобається менталітет місцевих жителів. Наприклад, у нас, а також Харкові чи Києві, не прийнято багато посміхатися та допомагати людині, яка просто проходить повз. Там, навпаки, інша реакція. Коли я приблизно місяць проїздив Західною Україною, мені знадобився потім час для акліматизації до «нових-старих» відносин у нашому місті.

Під час подорожі Вінницею сподобався найбільший у Європі фонтан на воді.

Я туди їжджу вже другий рік поспіль, щоб його побачити. І це дійсно захоплююче видовище.

До речі, минулого року вдалося відкрити сезон подорожей зранку 1 січня. Сказати, що це була досить гарна ідея, я не можу. Незважаючи на це, до Києва дісталися нормально, деякі водії навіть намагалися пригощати нас мандаринами, шампанськими і шоколадом. Це також досвід.

А ще зі мною трапилася одна цікава історія. Я подорожував тоді з Тернополя до Вінниці. Нас підібрав водій фури і сказав, що ми будемо їхати до того моменту, поки розповідатимемо йому жарти. У результаті доїхали до Вінниці, жартів нам вистачило.

Я б не сказав, що подорожі автостопом втомлюють. Інколи мені більше подобається подорожувати потягом, тому що це також один із моїх улюблених транспортів, але тільки вночі. У автостопу найбільша перевага – це абсолютна безкоштовність. Ти не платиш водієві ніяких коштів, віддячуєш лише своїм спілкуванням і гарним настроєм.

Окрім цього, подорожувати автостопом можна дуже швидко. Якщо розглядати, наприклад, нашу область, у нас доволі поганий зв'язок у плані «Укрзалізниці», і потрібно майже постійно виїжджати до Знам'янки. Автостоп цей час скорочує вдвічі, а то й втричі. І це також велика перевага.

Автостоп можна зробити доволі комфортним. Виїхати на вихідних навесні чи восени в Умань – не так уже й складно. Найбільша проблема – психологічна. Важко вперше вийти на трасу. Але після подорожі автостоп стає наркотиком. Все більше й більше хочеться кудись поїхати. До речі, один із мінусів автостопу полягає у тому, що ніколи не можна вирахувати точний час подорожі.

Наприклад, подорож до Харкова може займати від восьми до вісімнадцяти годин. Це вже як пощастить. Я обираю момент, коли у мене є час на мандрівку. Влітку автостоп – це мій основний спосіб пересування, адже це і швидко, і дешево.

Маршрути подорожей планую. Це входить до правил успішного автостопу. Потрібно мати онлайн-карту на телефоні, а також звичайну мапу. Якщо говорити про основні правила, насамперед потрібно вийти на правильну трасу і підняти палець догори. Цей базовий жест означає «голосувати».

Місце на трасі також важливо вибрати правильно. Це не має бути спуск або підйом. Ідеальне місце – за кільцевою. Можна обирати місця біля заправок чи кафе, де швидкість автомобільного руху не така висока. Також потрібно враховувати, чи комфортно буде водію зупинитися. А ще потрібно мати гарний настрій.

Вибір сезону – це питання комфорту. Якщо тобі зручно подорожувати взимку, то вперед. Звісно, влітку набагато комфортніше вирушати у мандрівки, тому що можна відійти від траси та піти у дику місцевість. Наприклад, ми в минулому році просто пішли в Чорний ліс і там залишились із наметами на кілька днів. Взимку таких можливостей немає. Але у кого є справжнє бажання, погодні умови не завадять. У мене були такі елементи автостопу, які мене загартовували. Це дощ і холод, а також бажання спати. Але зараз, коли я через все це пройшов, уже відчуваю певний досвід за своїми плечима.

Розумію, навіть якщо я захочу зараз поїхати в Мурманськ, я не буду відчувати дискомфорту від суворих погодних умов.

Подорожі автостопом дуже сильно розширюють межі сприйняття. Коли ти все життя живеш в одному місці, ти думаєш, що весь світ – великий і недосяжний. Але коли ти вирушаєш у мандрівки, просто розумієш, що всі наші міста – дуже схожі, а люди – однакові. Завдяки цьому об'єднуєш Україну в єдине ціле в своїй голові, стаєш громадянином світу, а також одночасно – патріотом рідного міста.

Коли ти подорожуєш автостопом, перше питання, яке виникає з приводу кухні, – де можна найдешевше попоїсти. У цьому плані мені найбільше подобається Івано-Франківськ, тому що там є дуже багато різних кафе, пабів, де дуже смачна кухня. У Західній Україні мені найбільше сподобався бануш, а також велике розмаїття домашніх сирів. Що стосується коштів, намагаюся все розпланувати. Завдяки цьому ніколи не витрачав занадто багато грошей під час мандрівок. Бюджет може бути від нуля гривень до нескінченості. Усе залежить від того, яка сума потрібна тобі для комфортного існування.

Виїжджаючи з міста можна завчасно купити харчів і далі взагалі не витрачати коштів. Але разом із цим хтось захоче піти на екскурсію, щоб відчути дух міста, чи зайти в ресторан.

У автостопі як засобі пересування кошти не потрібні. Максимум – зайти на якійсь заправці випити каву, а далі все залежить від людини. У мене був знайомий який з Ужгорода виїхав до Одеси, маючи у кишені п'ять гривень. Доїхав нормально, три дні пожив на одеському пляжі й поїхав назад.

Перша мета – перезавантажитись та перерозподілити пріоритети в житті. Коли ти постійно знаходишся в місті, у тебе є певні справи, робота, навчання і особисте життя. А коли вирушаєш у мандрівку, розумієш, що все це залишається позаду. І за один-два дні весь твій календарний план, який був переповнений, очищується. Після повернення ти починаєш усе записувати з чистого аркуша. Я зазвичай фіксую першим те, що є важливим для мене. І це дійсно допомагає. У мене був останній етап восени під час сесії, коли дедлайни проектів горілий було дуже багато справ. Зрештою поїхав на кілька днів просто з міста. Коли повернувся, усі проблеми самі вирішилися.

Інколи важко зорієнтуватися, коли маєш дуже багато завдань. А коли повертаєшся і починаєш все переосмислювати спочатку, це дійсно допомагає. Також подорожувати автостопом – дійсно цікаво. Навіть музика, яку ти слухаєш під час подорожей у автомобілях різних водіїв,– це щось незвичайне. Я слухав таку музику, яку майже ніхто не чув: українське, польське та італійсь керетро. У одного далекобійника чув музику, яку він сам записував. І, до речі, це великий стереотип, що далекобійники завжди слухають шансон. У мене такі випадки траплялися лише двічі або тричі. Коли приїжджав додому після мандрівок, завжди поповнював свій плей-лист.

Наступні два міста, які я хочу відвідати під час зимових канікул, – Полтава та Суми. Ближче до весни хочу заїхати у Рівне, Луцьк та Ужгород. І цим я закриваю повністю Україну. Звичайно, буду продовжувати мандрівки й надалі. Зараз читаю дуже багато інформації про автостоп у Європі. Думаю, цим літом поїду й відкрию для себе певні європейські столиці. Я не бачу в цьому ніяких проблем, багато моїх знайомих обирають саме такий вид подорожування.

За освітою я – німецький філолог, тому поспілкуватися німецькою для мене –окреме задоволення.

Австрія, Швейцарія, Німеччина – це перші три країни, які я хочу відвідати й навіть на деякий час залишитися, щоб більше дізнатися про їх побут і традиції. Хочу також поїхати до Фінляндії, Норвегії та Іспанії. Ніколи не ставлю дуже високі життєві планки. Наразі хочу просто виїхати за кордон і побачити хоча б Німеччину.

Автостоп – це цікаво. Такий спосіб пересування потрібно спробувати хоч раз у житті, щоб відчути справжній смак подорожі. А потім уже можна зробити висновки, підходить тобі такий варіант чи ні.