З декрету у бізнес:
молода мама започаткувала власну лінію ідеального одягу

Усе почалося з того, що ми в один прекрасний момент вирішили зайнятися пошиттям одягу. Ще з дитинства мені подобалося купувати тканини та шукати майстринь, які могли б реалізувати мої ідеї в життя. У магазинах я не могла знайти того, що мені було потрібно, тому в певний момент з'явилося бажання спробувати зайнятися пошиттям одягу самій. Ми купили рулон тканини і випустили перший найелементарніший базовий одяг. Після цього почали поступово розширювати асортимент. Шоурум – це не основний наш напрям. Це просто місце, куди наші місцеві клієнти мають змогу прийти для примірки одягу. У нас в асортименті більше 200 виробів, у шоурумі ви зможете побачити лише 20-30 моделей. Тобто для нас це більш презентаційний варіант реалізації власної продукції. Ми все-таки більше фокусуємо увагу на роботі на всеукраїнському рівні.

У нас працює штат швачок, які займаються пошиттям одягу. Натомість у нас немає дизайнерів, оскільки ми намагаємося стати масмаркетом українських речей. Ми створюємо виключно базовий одяг, якого щоденно не вистачає українським жінкам. Це може бути ідеальна сукня чи ідеальний светр.

Спочатку ми відшиваємо тестову колекцію. Якщо вона користується попитом, запускаємо масове виробництво.

Не буду лукавити: бізнес створювався для фінансової користі. Я виросла в родині з середнім достатком. У мене було все, але разом з цим у розкоші я ніколи не жила. Саме тому завжди намагалася досягнути чогось більшого. Це набагато простіше зробити тоді, коли займаєшся тим, що тобі подобається. Одна справа щодня ходити на роботу, яку ти терпіти не можеш, інша – працювати над тим, що для тебе є важливим. До цього я працювала 16 років, тому що хотіла бути фінансово незалежною. Працювала в сфері продажу, у напрямі надання адміністративних послуг і навіть у податковій поліції. Після цього випробувала себе ще у кількох сферах, але коли завагітніла, зрозуміла, що мені потрібно якнайскоріше знайти себе.

На нашому шляху було багато спроб та помилок. Усе, що маємо зараз, вдалося досягнути завдяки досвіду, набутому за час роботи. Так, я постійно в чомусь помилялась, але маю надію на те, що зараз все-таки мені вдалося себе знайти.

У нашому місті люди одягаються більш зухвало, у Європі такого немає. Жінки спокійно носять туфлі на високих підборах у повсякденному житті, чого не розуміють люди за кордоном. Ми не одягаємося для себе, ми одягаємося для інших. У Європі, навпаки, носять те, у чому їм комфортно. Саме тому нашим жінкам не вистачає індивідуальності.

Ми хочемо змінити ситуацію і довести, що одяг одночасно може бути комфортним і яскравим. Більш того, чоловікам подобаються жіночні образи. У дівчині має залишитися якась прихована родзинка. Але в будь-якому випадку ваш вигляд не має бути вульгарним.

Зараз у нас уже працює великий колектив, раніше все було не так. У нас не було офісу, ми працювали вдома. Кожний наш крок був продуманим. Ми ніколи не керувалися принципом, хто не ризикує, той не п'є шампанського. Я не підтримую цієї теорії. Завжди все прораховую, так можна уникнути помилок. Не можна йти за емоціями. Це все-таки бізнес, а в бізнесі потрібно слідувати за цифрами.

Якщо проаналізувати статистику наших клієнтів, вік покупців коливається у межах 25-35 років. Впродовж року цінова політика підвищилися. На самому початку ми використовували під час виробництва одягу тканини низького сегменту, у складі яких були штучні волокна. Мали бажання перейти на натуральні матеріали, у зв'язку з чим довелося підвищити ціни на продукцію.

Ми намагалися доповнити асортимент вечірніми образами, але зрозуміли, що це було помилкою. Кожного разу, прокидаючись зранку, ти розумієш, що сукня зі стразами та камінчиками – не те, що потрібно саме в цю хвилину. Переважно люди не купують подібний одяг. Можливо, у когось іншого і вдається будувати бізнес на подібному напрямі, але не у нас. Ми фокусуємо свою увагу на базових речах, за що нас і цінують.

Раніше я могла працювати з восьмої ранку до десятої вечора. Зараз стало значно простіше. Я знайшла для себе персонал, який виконує значну частину роботи. Я – трудоголік. Якщо бачу мету, не бачу перешкод. Тобто я буду працювати стільки, скільки це потрібно, незважаючи на власне здоров'я.

Планів дуже багато. Але я схилюся до того, що вони надають перевагу тиші, тому я їх ніколи не розголошую наперед.

У будь-якому випадку ми будемо розвиватися й надалі, адже зупинятися не можна навіть на хвилину.