Ярослав Блажко:
"Потрібно досягати максимальних результатів, а не радіти, що ти здобув п'яте чи шосте місце"

У вересні вже пішов п'ятий рік як я займаюся джиу-джитсу. Першочергово захоплювався іншим видом спорту – тхеквондо. А потім поступово почав ходити на тренування до Євгена Скирди, так мене і затягнуло. У 2013 року у місті було відкрито Федерацію бразильського джиу-джитсу. Так я почав займатися лише цим видом спорту. Він сподобався мені ще з самого початку. Зрозумів, що мене захоплює саме боротьба. Переважна частина бою проходить в партері, тобто на землі. Завдяки цьому зменшується ризик отримання травм.

Також раніше я займався гімнастикою. Але зачепило мене саме бразильське джиу-джитсу. Якщо ти починаєш чимось займатися, це стає твоїм стилем життя. Зараз я весь свій час присвячую розвитку клуба. Це впливає на всі мої сфери життєдіяльності. Я не можу дозволити собі з'їсти навіть шматочок шкідливої їжі, тому що це може негативно вплинути на результат змагань.

Мене повністю підтримує моя родина. Батько – спортсмен.

У будь-яких питаннях, які стосуються спорту, він мені максимально допомагає. Із самого дитинства тато виховував мене як справжнього спортсмена. З чотирьох років я почав виконувати вправи на турніках. Тому, звичайно, йому подобається те, чим я зараз займаюся.

Сам я навчався на юриста. І коли був на третьому курсі університету, почав займатися бразильським джиу-джитсу. Саме тоді я і зрозумів, що юриста з мене не вийде (сміється). Звичайно, диплом отримав, але він мені не знадобився. Я зрозумів, що робота з документами – це не моє.

Коли я ще навчався, зрозуміло, у мене не було такого насиченого графіка. У клубі я займався, але не думав, що це стане справою всього мого життя. Ближче до завершення університету зрозумів, що хочу працювати лише у спортивній сфері. Так склалося, що на той час більше уваги приділяв тренуванням, а не навчанню. Я абсолютно не шкодую про те, що здобув вищу юридичну освіту, адже отримав багато досвіду. Але разом з цим мій диплом, думаю, мені точно не знадобиться.

У перших змаганнях з бразильського джиу-джитсу, у яких брав участь у 2013 році, я програв. Після цього зрозумів, що потрібно ще більше тренуватися і так поступово вийшов на той рівень, який маю зараз. Намагаюсь демонструвати максимальний результат постійно.

Спортсмени, які готуються до змагань, тренуються в окремій групі з понеділка по суботу з 19:30 по 22:00. Окрім цього, безпосередньо перед змаганнями ми тренуємося також вранці, тобто маємо два тренування на день.

Неділя у нас – це день відпочинку. Але ми проводимо його або на нашій базі, або прибираючи у залі, якщо це потрібно.

Не можу сказати, що важко витримати такий ритм. Проблем з фізичним станом у мене немає. Відчуваю себе чудово. Якщо ж ми втомлюємося посеред тижня, тренер визначає нам час для відновлення. Далі уже працюємо наповну. Але у нас немає часу багато відпочивати, тому стараємося працювати максимально продуктивно.

Прокидаюсь я близько 09:00. Потім снідаю і їду на ранкове тренування. Після цього прибираємо у спортивному залі. Приблизно з 12:00 до 15:30 – вільний час, у який я можу відпочити. З 16:00 починаються дитячі тренування. Закінчуються вони о 19:30. Після їх завершення починаю тренуватися сам. Як правило, закінчую о 22:00. І лише після цього їду додому.

Я думаю, щоб досягти максимального результату, потрібно віддаватися цій справі повністю.

Не буває так, що ти відпочиваєш, а рівень твоїх результатів підвищується. Усі сили потрібно витрачати на тренування. Відпочити зможемо пізніше, наприклад, на пенсії (сміється).

Усе своє життя я пов'язую зі спортом. Ми хочемо, щоб наш клуб був найкращим у світі. Зараз ми вважаємося найкращими на рівні України, але намагаємося рухатися в бік Європи.

Федерація бразильського джиу-джитсу працює у місті з 2013 року. А наш клуб – з вересня 2014 року. Впродовж останніх двох років з нами займаються близько 120 дітей, серед них вже є чемпіони та призери всеукраїнських змагань. Намагаємося виховати з них також чемпіонів світу.

Я також займаюся тренуванням дітей. Спочатку було трохи складно, але зараз повністю задоволений своєю роботою. До кожної дитини необхідно знайти свій підхід. Сподіваюсь, що в мене це виходить.

Мені дуже подобається працювати з дітьми. Це круто. Ми виховуємо підростаюче покоління сильним не тільки у фізичному плані, а ще й у моральному.

Намагаємося пояснювати батькам, що боротьба – це такий вид спорту, у якому не можна бути повністю застрахованим від травм. У цьому немає нічого страшного. Ми виховуємо хлопчиків справжніми чоловіками. Також у нас займаються дівчатка. Вони – ще більш бойові, ніж хлопці. Усе трапляється, але серйозних травм у молодшій групі (діти віком від трьох до шести років) не було ніколи.

Я думаю так: людині потрібно займатися тим, що їй подобається. Не можна іти на роботу лише з матеріальної точки зору, адже нічого хорошого з цього не вийде. Ті хлопці, які працюють у нас у клубі, вкладають у тренування всю свою душу. Тому насамперед потрібно мати бажання виконувати свою роботу максимально якісно.

Усі мої друзі – учасники клубу, тому я їх бачу щодня. Вільний час також є. Як правило, у такі моменти я відпочиваю. Звичайно, є певні обмеження з приводу харчування. Намагаємося споживати лише здорову їжу. Я не думаю, що у спортивному житті є якісь недоліки.

Я для себе бачу лише позитивні сторони, тому мене абсолютно все влаштовує. Для відновлення організму дуже добре підходить лазня. Якщо потрібно, ходжу на масажі.

Я брав участь уже в багатьох змаганнях, всеукраїнські навіть не рахую. Ось у минулому році в січні ми змагалися на чемпіонаті Європи в Португалії. Там мені вдалося завоювати друге місце. Потім у квітні відбувся ще один чемпіонат Європи, але вже в Римі. Там здобув золото.

Наприкінці квітня одразу після Риму літали на чемпіонат світу в Абу-Дабі в Емірати. Там я переміг у трьох сутичках, але четверту програв по балам. Вирішили, що потрібно ще більше тренуватися, тому будемо намагатися під час наступного турніру здобути перше місце.

Після програшів не розчаровуюсь. Просто розумію, що щось залишилось недопрацьованим. У деяких моментах потрібно психологічно налаштовуватися. У спортсменів є таке поняття як «згорання», тобто якщо ти «перегорів» ще до початку змагань, ти не зможеш показати все, на що ти здатен. Грубо кажучи, ти програв ще до бою.

Правильне психологічне налаштування – це найголовніше. Не потрібно думати про те, що буде під час змагань, чи оцінювати суперників. Необхідно лише робити те, що ти вмієш, і не зациклюватися на зайвому.

Спорт – дуже важливий у нашому житті. Деякі люди вважають, що на першому місці має бути робота або навчання. Насправді це не так. Після 30-ти років можуть з'явитися проблеми зі здоров'ям. Щоб їх уникнути, потрібно займатися спортом. І робити це варто паралельно з іншими напрямами діяльності.

У бразильському джиу-джитсу немає ніяких вікових обмежень. У нас на тренування ходить Юрій Компан. Йому 54 роки, але він успішно виступає на змаганнях. При цьому в Україні практично немає чоловіків, які займаються джиу-джитсу після 65-ти років, чого не скажеш про Європу. Все залежить від голови. Питання віку тут ні до чого. Якщо тобі подобається займатися боротьбою, можна починати це робити навіть після 60-ти. Я ще раз наголошую про те, що наш вид спорту вважається найменш травмонебезпечним.

Починати можна у будь-якому віці та з будь-якою фізичною підготовкою.Джиу-джитсу – це такий вид боротьби, у якому фізична сила відіграє не найперше місце. Далеко не завжди кремезний на вигляд хлопець здобуває перемогу на змаганнях. Найважливіше – це техніка, тому потрібно насамперед думати головою і розуміти, що перемога здобувається не тільки за рахунок сили. Все залежить від правильно підібраних векторів. Ще багато на що впливає гнучкість.

У спортсменів є таке поняття як «абсолютна вагова категорія». Я спочатку змагаюся зі спортсменами, які важать 70 кілограмів. Якщо займаю призове місце, виступаю разом з хлопцями, які здобули перемоги в інших вагових категоріях. Завжди намагаємося займати перші місця. Тобто це ще раз підтверджує те, що вага не має великого значення.

Під час міжнародного турніру у Франції у моїй ваговій категорії виступало близько 20-ти осіб. Четвертий фінальний бій був з французом, але здобув перемогу я. Але хочу сказати, що у всіх суперників був високий рівень підготовки. Під час змагань інколи виникають проблеми. Як правило, йдеться про ті випадки, коли суперник застосовує прийоми, які блокують мої дії.

У такі моменти потрібно думати, як виходити з цієї ситуації. Але уже не перші чемпіонати за плечима, тому сильного хвилювання не було. Звичайно, мандраж у певній мірі завжди присутній, але важливо його стримувати. Я з цим впорався.

Після приїзду з Франції у нас буквально було кілька днів на відпочинок. Але в п'ятницю, 2 грудня (інтерв'ю готувалось напередодні - Авт.), ми від'їжджаємо в Київ. На всеукраїнських змаганнях від нашого клуба будуть брати участь приблизно 20 дітей та 10 дорослих спортсменів. Надіємося зайняти призові місця. В Україні також є досить багато суперників високого рівня. Я думаю, велика кількість спортсменів, які з різних причин не мають можливості брати участь у міжнародних турнірах, демонстрували б хороші результати і на європейських змаганнях. Тобто на всеукраїнські чемпіонати потрібно налаштовуватися не менше, ніж на міжнародні. Прогнозувати результати турнірів завжди складно. Але ми завжди налаштовуємося на перші місця.

Других та третіх для нас не існує. Такі установки дає нам тренер. Навіщо тренуватися, якщо ти хочеш бути третім? Потрібно досягати максимальних результатів, а не радіти, що ти здобув п'яте чи шосте місце.

Одразу після закінчення всеукраїнських змагань будемо розпочинати підготовку до чемпіонату Європи, який відбудеться 20 січня у Лісабоні. Він буде проходити впродовж шести днів. Усі свої сили сфокусуємо саме на ньому. На міжнародному турнірі у Франції брали участь близько півтисячі спортсменів. Натомість Європа цього року планує зібрати більше 4 тисяч учасників. Це дуже престижні змагання. Потрібно постаратися, щоб здобути максимальні результати.

Ми б хотіли мати, надіюсь, що так і буде, найкращу команду у світі, у якій будуть тренуватися як діти, так і дорослі на професійному рівні. Завдяки цьому нашу країну можна буде вважати провідною у цьому виді спорту.

Я думаю, ми зараз на правильному шляху. Головне – не опускати руки. Якщо навіть і виникають якісь проблеми, потрібно їх вирішувати і рухатися далі. Головне – не зупинятися.