Дарина Желіба:
"Іноді доводиться працювати без перерв до 20 годин на добу"

Я навчалася у школі мистецтв «Пролісок». Після закінчення вступила до льотної академії. Провчилася там п'ять років, отримала червоний диплом, але пов'язала своє життя з творчістю. Хоча фотографією почала цікавитися приблизно у 10-му класі. Саме у цей період моєму батькові подарували цифровий фотоапарат, який я присвоїла собі.

Моя перша фотовиставка відбулася в 10 класі на базі школи мистецтв. До речі, експозицію можна переглянути і по цей день. Після того як вступила до льотної академії, часу на фотомистецтво стало бракувати. Але тоді мені вже вдалося придбати за власні кошти свій перший дзеркальний фотоапарат.

Ним я бавилася на вихідних.

Певний час вважала, що займатися фотографією – це не серйозно. Якщо точніше, тато так думав. Аргументував це тим, що мені буде важко подібною справою забезпечити себе, а потрібно було розмірковувати про майбутнє.

У мене є красивий червоний диплом з льотної академії. Цього досить. Не можу сидіти на одному місці і відчуваю, що з моїм плануванням польотів літаків міг би бути повний крах.

Після третього курсу академії я зрозуміла, що не буду працювати по спеціальності. У зв'язку з цим влаштувалася на роботу маркетологом в автосалон, а потім почала брати в руки фотоапарат і, починаючи з п'ятого курсу, реалізовую себе у цій сфері. Зараз тато змінив свою думку, оскільки відчув, що я можу чогось досягти у цьому напрямку. Коли я захотіла новий об'єктив, тато сказав: «Працюй».

Минулого року мене батьки майже не бачили вдома по п'ятницям, суботам і неділям. У ці дні я була на весіллях. В усі інші – на індивідуальних чи сімейних зйомках. Було дуже важко, але в мене була мета: я хотіла професійну камеру. Вона у мене з'явилася лише півтора роки тому. А професійний об'єктив – тільки минулої зими.

Зараз професія розділилась на дві частини. Я не тільки фотографую, а ще й веду свята. Завжди була творча. У минулому році мене запросили провести весілля. Було страшно, оскільки я розуміла свою відповідальність, але в результаті пара залишилася задоволеною.

Коли працюю на весіллі ведучою, веду свято так, як би хотіла, щоб провели його мені. Це також важко в емоційному плані. Зрозуміла, що краще буде для мене, якщо я буду паралельно займатися організацією свят. Завдяки цьому моя робота постійно змінюється, тому у мене з'являється більше натхнення працювати і далі над фотографією.

Майже рік працюю сімейним фотографом. Спочатку переважно займалася індивідуальними фотосесіями. Потім ці дівчата почали виходити заміж, а зараз уже понароджували діточок. Так і почала фотографувати родини. Якщо брати у відсотковому співвідношенні, мабуть, частіше за все доводиться влаштовувати сімейні та весільні зйомки.

Думала, що останніх у цьому році буде менше, але люди, слава Богу, кохаються й одружуються.

Деякі люди вважають, що працювати фотографом легко. Здається, що для цього потрібно лише натискати на кнопку фотоапарата. Але насправді це досить важко. У деяких випадках робота починається з самого рання. Якщо у інших людей робочий день складається з восьми годин, то фотографи можуть працювати без перерв до 20 годин на добу. У деяких випадках доводиться навіть допомагати нареченим одягати весільні сукні. Я навіть вирішила, що після 137-го зашнурованого корсета і сама вийду заміж. Але не знаю, яке саме зараз (сміється).

Незважаючи на всі складнощі, притримуюсь думки, що моя професія – одне суцільне задоволення. Звичайно, іноді я прокидаюсь зранку і мені нічого не хочеться робити. Так буває у всіх людей. Але я мотивую себе думкою про те, що я роблю фото людям на згадку. І ще завжди цікаво знайомитися з новими людьми.

Конкуренції я не відчуваю. Як кажуть, у кожного покупця є свій продавець. Комусь подобаються мої роботи, комусь – ні. У кожного фотографа є свій своєрідний стиль. Це і є вирішальним фактором для багатьох клієнтів. А ще велику роль відіграє душевність.

Наприклад, я – відкрита людина, можу вільно сміятися та розмовляти під час зйомок.

Є фотографи, які взагалі не спілкуються. Клієнт має обирати, що для нього краще.

На хліб і подорожі мені вистачає, тому гріх скаржитися. Конкуренція буде завжди. Це стимул рости і бути кращим.

Ідеальний фотограф – це людина, яка зможе помітити красу навіть у болоті. Мені потрібно ще вчитися і вчитися. Усі свої навички я здобула з досвідом. У мене були провали, проблеми, незадоволені клієнти.

У кожній професії є свої плюси та мінуси. Ідеальним є той фотограф, якому вдасться відчути твою душу. Навіть на телефон можна зробити неймовірний кадр. Для цього не потрібна дуже дорога техніка. Якщо це твоє, то не так важливо, яку саме апаратуру ти тримаєш у руках.

Подорожувала по європейським країнам. Була у Чехії, Польщі, Франції, Люксембурзі, Румунії, Словаччині. Дуже люблю зимовий спорт, тому кожного року заощаджую гроші для поїздок на гірськолижні курорти. Хочу сказати що, якщо все правильно прорахувати, то відпочинок не вийде дорогим. Більш того, на гірськолижний курорт може поїхати навіть та людина, яка вважає, що не може собі цього дозволити. Наприклад, мені в минулому році відпочинок обійшовся у чотири тисячі гривень. Впродовж дев'яти днів я жила в будиночку, розташованому біля центра. Вважаю, що таку суму за рік може назбирати кожен.

Найбільше мені сподобалося польське містечко Вроцлав. Мабуть, це дивно, але я не відчула ніякого захвату від Франції, хоча була у цій крані двічі. Насправді Франція дуже брудна. Відсутня елементарна культура поведінки. Біля Атлантичного океану було круто, а от Париж для мене (можливо, це звучатиме жорстко) – помийна яма.

Дуже сильно хочу побувати в Італії, Монако та США. Мені завжди цікаво дивитися, як у інших країнах живуть люди, які у них характери. Американці, знаю, завжди посміхаються, незважаючи на життєву ситуацію. Хочеться навчитися цього у них.

Так, я вважаю себе успішною. Мабуть, не стовідсотково, але все ж таки мені вдалося стати людиною, у якої просять поради інші. Інколи через мою зайнятість переносили навіть весілля. Але найбільший успіх для мене – відчуття того, що я комусь потрібна.

Мої клієнти навіть не здогадуються про це, але вони мене вчать жити, будувати стосунки, виховувати дітей. Я постійно дізнаюся щось нове, але не в університеті, а саме в житті.