Олександр Цертій:
"Головне у моїй роботі – це задоволення від результату"

Коли я закінчував коледж, у мене була можливість вступити в КНТУ (тоді це ще був Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування) на будь-яку спеціальність. Але я бачив перспективу саме у програмуванні. Це було моє перше серйозне захоплення, після захоплення хімією в школі, і я обрав для себе цей шлях. Але тоді я вищу освіту до кінця не здобув. Вступив на цю спеціальність, провчився три роки, але тоді вже відбувалися зміни у державі: почала будуватися вільна економіка, з'явилися перші приватні компанії. Я почав займатися бізнесом.

Програмування для мене на той час було заняттям для душі. У мене дійсно був до цього інтерес, тому що комп'ютери тоді були не настільки поширеними. Програмувати, керувати автоматизованими системами було досить цікаво для молодої людини, яка мала потенціал на той момент та певні цілі у житті.

Коли досяг певних успіхів у бізнесі та створив власну компанію повністю з нуля, здобув вищу освіту, але вже за економічним профілем. Потім ще навчався на інженера-будівельника за спеціальністю "Промислове та цивільне будівництво". Це теж було цікаво на певному етапі. Я зрозумів, що торгівля – це добре, але майбутнє за виробництвом власної продукції і послуг, залученням новітніх технологій, будівництвом об'єктів різного профілю. У мене батько був будівельником, тому мені теж було цікаво освоювати цю професію і реалізовувати себе у ній.

Можна сказати, що у мене три вищі освіти, хоча офіційно їх лише дві – економічна "Менеджмент організацій" та інженерна "Промислове та цивільне будівництво".

Звісно, будь-які знання – це основа для майбутнього життя. Неможливо, не маючи ніякого досвіду та знань, щось творити у цьому житті. Знання – це база, тому я і своїм дітям зараз весь час кажу, що освіта – це найголовніше у житті. Як ви будете вчитися, які ви навики для себе здобуватимете, так і буде потім будуватись ваше життя.

Бізнесом я почав займатися ще тоді, коли навчався в інституті на третьому курсі. Саме тоді відбувся злам у плановій економіці, у зв'язку з чим створювалися перші комерційні підприємства. Але здебільшого все будувалося на торгових операціях за принципом "купив дешевше, а продав дорожче". На певному етапі це було цікаво, але пізніше я все ж таки зробив ставку на те, щоб виробляти продукцію на підприємстві з високою доданою вартістю. Це набагато складніше, ніж просто займатися реалізацією продукції та отримувати прибуток.

Так, у мене не було на початку великого стартового капіталу. Я мав лише велике бажання досягти успіху. Окрім цього, був певний багаж знань, який я отримав у школі, коледжі й інституті. Сильно допомогли вміння планувати, правильно розставляти пріоритети, оцінювати результати, задавати правильні критерії в роботі. Це все необхідно для того, щоб створити успішне підприємство.

Звісно, було страшно. Я був відмінником у школі, коледж закінчив теж з золотою медаллю, у інституті всі іспити здавав самостійно, тому було лячно. І викладачі просили, щоб я не покидав навчання. Але у певний момент обов'язків у бізнесі стало настільки багато, що я просто не міг уже поєднувати навчання і роботу. Тому так і вийшло, що я все ж таки сконцентрувався на бізнесі.

Я не знаю, як можна бути успішним депутатом. Можна бути просто активним і відповідальним, тому що депутат – це представник територіальної громади. Сам статус депутата не додає ніякого успіху у житті. А успішність – це інший параметр, це те, чого людина досягла власним бажанням, наполегливістю і досвідом. До того ж це абсолютно не синонім заможності. Може бути успішним лікар, викладач чи підприємець, але шлях до досягнення успіху у всіх різний. Головне, щоб було бажання.

Статус депутата міської ради для мене – це більше обов'язок, який займає у мене багато вільного часу. Не знаю, як раніше депутати справлялися з завданнями територіальної громади, але зараз я бачу, що це досить складно.

Так, я вважаю себе успішним. Але поки що я реалізувався як підприємець та бізнесмен. У політиці мої досягнення ще досить скромні, тому я не вважаю себе успішним у цій сфері, але сподіваюсь, що в мене ще все попереду. Багато людей, з якими я спілкуюся і працюю, також є успішними.

Так, відстоювати інтереси громади виявилось досить складно, тому що Україна з самого початку здобуття незалежності весь час веде боротьбу з "совковою" системою, яка збереглася ще з часів СРСР. У цій боротьбі вже є певні досягнення, але їх ще замало, щоб Україна перетворилася на розвинену та демократичну державу.

На жаль, ми цю систему так і не зламали. На сьогоднішній день ми продовжуємо спостерігати як у нашій державі на всіх рівнях намагаються зберегти або навіть вибудовувати старі схеми управління та розподілу фінансових ресурсів. Щоб стати повноцінним членом європейської спільноти, нам ще багато чого потрібно зробити. Треба, щоб запрацювали демократичні інститути, щоб люди могли контролювати і впливати на процеси з витрачання бюджетних коштів. Громадяни мають свідомо обирати владу, а влада має стати відповідальною перед громадою. Все це вимагає великих і рішучих дій.

У бізнесі я вже досяг такого рівня, коли можна делегувати певні повноваження досвідченим управлінцям. Тому у мене з'явилася можливість більше приділяти уваги іншим речам – сім'ї та політиці.

Сьогодні політика займає багато часу, але по своїй суті я – людина дуже відповідальна. Якщо за щось берусь, обов'язково буду йти до кінця, доки не досягну своєї цілі, незважаючи на труднощі. Такий підхід у мене до всіх важливих справ. Я завжди брався за найскладніші завдання і намагався вирішити їх. Так само і тут: взявся, значить, буду йти. Думаю, що мені вистачить сил, щоб провести ті зміни, які обіцяв громаді і своїм виборцям.

Є позитивні зміни, але останні події, які відбуваються у міській раді (скасування обов'язку закупівель за бюджетні кошти на суму вищу за 30 тисяч гривень через систему "Prozorro", незрозумілі кадрові призначення, ігнорування позицій і бачення з важливих питань багатьох депутатів, відсутність глобальної стратегії в питаннях розвитку міста, небажання широкого обговорення програм життєдіяльності міста) можна розцінювати, на мою думку, як великий крок назад. Але у депутатів є певні важелі, які дозволяють нам відстоювати ті завдання, які ставила перед нами територіальна громада нашого міста. Для цього є розуміння, бажання, досвід, вміння відстоювати свою позицію, тож будемо у законний спосіб вимагати рахуватися з інтересами депутатів як представників громадськості.

Маю чудову дружину і двох синів. Старший Микола дуже схожий на мене: активний, гарно навчається, позитивний у всьому. Це мені імпонує. Бачу, що він всього досягне у своєму житті. Молодший ще тільки починає робити перші свідомі кроки, але він також має неабиякий потенціал. Моя сім'я для мене дуже важлива: без них ніколи не відчував би себе щасливим. Взагалі я пишаюся своєю родиною.

Тхеквондо. Ніколи дітям не нав'язую свою позицію. Ми з дружиною завжди біля них як порадники, які можуть своїм досвідом їм допомогти. Ми запропонували сину декілька варіантів щодо спортивних секцій, а він уже сам обирав.

Коли тільки починав займатися тхеквондо, йому не подобалося, тому що потрібно було серйозно викладатися на тренуваннях. Але в нього є воля, а коли він отримав перші результати у вигляді перемог на змаганнях – виснажливі тренування стали задоволенням. Він перемагав багато разів на обласних змаганнях, приймав участь у чемпіонаті України. Якщо дитині подобається, нехай займається.

Хочу, щоб вони самостійно чогось досягли. Менше всього хотілося б, щоб вони робили розрахунок лише на спадок у вигляді капіталу або готового підприємства, яке вже сформувалося. Цінність того, що ти створюєш своїми руками, розумом і наполегливістю є набагато вищою, ніж те, що ти отримуєш у спадок.

Дозволити собі багато відпочивати я не можу, тому що є робота та політика. Намагаємось відпочивати з дітьми, хоча важко з двома синами десь подорожувати. Не можу сказати, що вони – бешкетники, але треба за ними весь час слідкувати. У цьому році відпочивали на морі в Туреччині. Думаю, що ще взимку поїдемо на відпочинок.

Так, читаю багато. Здебільшого це література пізнавальна. Мені цікаво щось нове відкривати для себе. Багато читаю про новітні технології. Захоплююся психологією.

Я – цілеспрямований. У мене завжди була якась мета у житті. Коли брався за якісь завдання, приділяв їм дуже багато уваги та сил. Як правило, завжди досягав у них успіху. Саме такий підхід і має бути в усіх процесах, які відбуваються у нашому житті. Головне – це бажання досягти тієї мети, яку ти перед собою поставив.

У мене прагматичний і раціональний підхід до багатьох речей. До речі, дружина називає мене прагматиком.

Мрії, звісно, є. Але вони рано чи пізно мають перетворюватися на цілі. У протилежному випадку людина стане просто мрійником, але навряд чи зможе здійснити свої бажання.

У нашому місті треба багато чого змінити, щоб воно стало ідеальним. Мені навіть важко окреслити ключові моменти, настільки їх багато. Для цього потрібна чітка і деталізована стратегія перетворень в нашому місті, розрахована мінімум на 10 років.

Ось візьмемо, наприклад, проблему хаотичної забудови нашого міста. Це дійсно серйозна проблема. На жаль, вона не вирішується. Нещодавно на сесії розглядався проект рішення щодо затвердження червоних меж міста (межа вздовж вулиці, яка має відділяти зону забудови для того, щоб будівлі і споруди не зводили на дорогах та тротуарах). Його так і не затвердили. Це говорить про те, що не у всіх депутатів є бажання наводити лад у цій сфері.

Є також багато інших проблем у всіх сферах життєдіяльності в нашому місті - в освіті, медицині, соціальній сфері, благоустрої. Їх також треба вирішувати. Але до цього потрібно підходити системно. Треба розробити стратегію розвитку міста, виділити ключові аспекти і рішуче впроваджувати зміни. На жаль, місцева влада займається "точковими" проблемами, а треба вирішувати питання розвитку міста комплексно.

Нічого не змінював би. Я задоволений тим, чим займаюся. Головне у моїй роботі – це задоволення від результату. І ще для мене важливо розуміти, що ті речі, які я роблю, є корисними для оточуючих.