Починаючи з першого класу, батьки хотіли, щоб я був не просто маленьким хлопчиком, який бігає по вулиці та кидається палицями у місцевих собак, а тим, хто щось представляє з себе у майбутньому.
Через це мене привели на заняття у музичну школу. Я навчався грати на гітарі, але не ходив на сольфеджіо, тому що його просто ненавидів. Зате я регулярно відвідував педпрактику, і на мені тренувалися студенти з музичного училища. Тобто викладачів у мене було, грубо кажучи, цілий клас.
Після перемоги на всеукраїнському конкурсі на базі другого училища я зрозумів, що цьому мені варто присвятити життя. Я тоді вже почав відчувати, що музика – це моє.
Наприкінці п'ятого класу батьки забрали мене з музичної школи, думаючи, що музика заважає мені навчатися в школі.