Михайло Бєжан:
"Не можна бути байдужим до того, що країна, в якій живеш,
не розвивається"

Мрії… Мабуть, як і в кожної людини, мрії, залежно від віку, різні… Принаймні в мене було саме так. У шість років я потрапив у серйозну ДТП і майже 5 років лікувався – боровся з наслідками цієї аварії. Тож не дивно, що саме в цей період прагнув понад усе стати лікарем, щоб рятувати життя іншим. Але з плином часу мої мрії і прагнення змінилися. І вже в підлітковому віці зрозумів, що мене приваблює комерція, тож і мріяти став про те, щоб реалізувати себе саме в цьому напрямі. Сьогодні займаюсь комерційною діяльністю, тож те, про що мріялося, здійснилося.

Свою першу освіту, зокрема середню, здобув у селищі міського типу Березнегувате, що в Миколаївській області. Потім закінчив Миколаївський торгово-економічний кооперативний технікум. Після його закінчення працював у сфері торгівлі, зокрема дистриб'ютором продуктів харчування. Згодом здобув повну вищу освіту у Львівському торгово-економічному університеті за спеціальністю "Товарознавство та комерційна діяльність". Деякий час працював у ресторанному бізнесі, а потім шість років обіймав посаду директора з продажу компанії "Техноком" – просували на ринку України продукти швидкого приготування.

Зараз працюю генеральним директором компанії ТРК "Портал", в яку входять кінотеатр «Портал», готель «Елисаветградъ», більярдний клуб «Котовський», а також мережа супермаркетів «Копілка».

Раніше я не займався політичною діяльністю, вів власний бізнес. З часом зробив висновок, що не можна бути байдужим до того, що країна, в якій живеш, не розвивається. Саме тому й прийняв рішення зайнятися політичною діяльністю. Якщо говорити про мене, то я хочу, щоб місто, область і країна ставали європейськими не на словах, а на ділі. Тому потрібно змінювати владу, починаючи з місцевого рівня; приводити тих, хто працюватиме прозоро і будуть давати чіткі результати.
Про розчарування не може йти й мова. Можливо, є легке розчарування у тому, що не можна зробити зміни, яких ми прагнемо, одним махом. Зараз я розумію, що змінювати і переробляти потрібно поступово, щоб не знищити те, що маємо…

Якщо чесно, то часу на відпочинок з кожним роком стає все менше й менше. Можливо, тому, що поступово кількість невідкладних справ збільшується. Прагну більше часу проводити з родиною: сином Родіоном та дружиною Олександрою. У мене за містом є будинок з присадибною ділянкою, де я з задоволенням кошу траву і доглядаю за садом. Ну, й друзів збираю відпочити на природі.

Моя дружина чудово готує і мені смакують її страви. Хоча я й сам вмію і, більше того, люблю готувати. От ми згадували про дружні зустрічі – для друзів дуже часто готую м'ясні страви. А улюблені страви – це український борщ, стейк, шашлик…

Можна сказати, що моє хобі – це сад. Сам особисто висаджую дерева, доглядаю їх, розчищаю, збираю врожай. Моє захоплення вже налічує 60 дерев: яблуні, груші, вишні, черешні, сливи, персики різних сортів, також є виноград, малина та кущі смородини.

Можливо, це прозвучить банально, але це моя родина, мир та спокій у державі.
А ще, звичайно, як і кожен з нас, я хочу бути впевненим у завтрашньому дні.