Транспортна реформа в Кіровограді розпочалась ще у червні цього року. Проте по-справжньому гостро усі «покращення» жителі міста відчули аж у вересні, коли завершився період масових літніх відпусток, а школярі та студенти вийшли з канікул. Виявилось, що скасування з першого червня маршрутів №№ 5, 9, 10, 22, 50, 120 – це лише квіточки в порівнянні з новими змінами. Не встигли кіровоградці розпрощатися із звичним та дисциплінованим 50-м маршрутом і адаптуватися до №№9а та 1, як останні теж були відмінені. І знову ж таки – на користь «комфортних» автобусів великої та середньої місткості.З чим же лишились кіровоградці в результаті? На це найкраще відповіла моя випадкова співрозмовниця: «Я живу біля «Ангела», майже у центрі міста, але не можу нормально дістатися навіть до Критого ринку!» Такі, або подібні думки чути звідусіль: їх обговорюють в транспорті, на зупинках, ринках, в Інтернеті. А управління розвитку транспорту та зв’язку Кіровоградської міської ради проводить моніторинг пасажирських перевезень автобусами великої та середньої місткості і звітує, як у пісні: «Все хорошо, прекрасная маркиза!»
Нас запевняють, що реформою були відмінені виключно дублюючі маршрути. І наголошують на тому, що у транспорті все літо красувались інформаційні таблиці про альтернативні напрями. Проте мені важко зрозуміти, як, наприклад, маршрут №21 у напрямку до Нової автостанції, який прямував вулицями Шевченка та Колгоспною, може замінити №10, що проходив Великою Перспективною та Полтавською? І таких прикладів можна навести чимало. Людей роками привчали до маршрутів, які водночас виявились «дублюючими», «незручними», «економічно невигідними» та «небезпечними». Замість того, щоб впорядкувати існуючу систему, змусити перевізників оприлюднити і дотримуватись графіків руху, міські чиновники запропонували такі зміни, після впровадження яких кожен кіровоградець мріє про повернення старої доброї транспортної розв’язки. А з екранів телевізорів і в інтерв’ю транспортних можновладців ми як мантри чуємо фрази: «комфортабельні великі автобуси», «поліпшення комфорту», «розвантаження центральних вулиць»…Щодо «комфортності» великих автобусів – вона беззаперечна, якщо їдеш у кріслі, нікуди не поспішаєш та милуєшся краєвидами Кіровограда. Проте ситуація, коли зранку, поспішаючи на роботу, маєш якось влізти у забитий автобус, потім, затиснутий між кількома знервованими сусідами, витягти з кишені гроші, аж ніяк не виглядає комфортною. Після цього, як дисциплінований пасажир, намагаєшся передати 2 гривні водієві-кондуктору, і, в свою чергу, стаєш учасником нескінченого марафону «передайте, будь-ласка – візьміть решту – а де мій квиток – це не моя решта - …». Після всього цього з теплом і вдячністю починаєш згадувати невеличкі «Богдани», де кількість учасників спілкування обмежувалась 14-20 особами, а не 70-80, як нині. Раніше ми з посмішкою глузували над здатністю водія маршрутки одночасно вести транспорт, повертати решту та ще й лаятись з пасажирами. А тепер розуміємо, що керманич великого автобуса чи тролейбуса повинен бути мінімум чотирируким. Адже до його обов’язків тепер входить ще й «обілечування» пасажирів, яких у час пік може бути більше сотні. Про яку безпеку може йти мова, коли майже весь час водій не стежить за дорогою, зайнятий розрахунками з пасажирами? І до всього цього хаосу час від часу намагається приєднатися контролер… Слід також додати, що внаслідок транспортного «покращення» велика кількість кіровоградців стала витрачати на проїзд вдвічі більше коштів, ніж це було раніше. Адже тепер для того, аби дістатися місця роботи, їм доводиться робити мінімум одну пересадку. Тобто, родина з двох працюючих городян в день на один лише транспорт витрачає 16 гривень. Помножимо це число на 21 (середня кількість робочих днів у місяці) і отримуємо суму в 336 гривень. Непогана проріха у наших злиденних бюджетах, чи не так?Ще одним активним учасником громадських перевезень в результаті транспортної реформи став тролейбус. Хоча, чесно кажучи, довіри до старих «рогатих велетнів» у мене немає. Адже дуже часто їх можна побачити посеред дороги з сумно «понурими» рогами. А біля них безпорадно тупцюють «принцеси Ксени» у помаранчевих жилетках, які намагаються чи то приборкати, чи то вмовити цих електричних «скороходів» рухатись далі. Проте, «надсучасна» транспортна реформа просто не залишає вибору. Нещодавно, ставши учасником дійства «тролейбусні перевезення у годину пік», я зробила для себе кілька цікавих висновків: по-перше, треба мати при собі рівно 1 грн. 25 коп., інакше доведеться до грошей додавати й математичні розрахунки щодо решти; по-друге, передавши кошти, потрібно обов’язково забрати квиток. По-третє, його у тролейбусі треба компостувати (це такий ностальгічний обряд радянського часу). Також необхідно чітко пам’ятати, до якої саме кишені ви поклали свій проїзний документ. І останнє: для того, щоб 20-30 разів не передавати туди-суди кошти, решту й квитки, в тролейбусі треба забитись в найдальший куток, роблячи вигляд, що ти глухонімий.А той, кому така ситуація не подобається, може почекати тієї епохи, коли «найближчим часом на всіх зупинках Кіровограда з’являться інформаційні таблички з графіком руху автобусів та тролейбусів, що працюють у звичайному режимі. Натомість графіки руху маршруток висітимуть у їхніх салонах». Цікаво коли це відбудеться? Кажуть, обіцяного три роки чекають. Наостанок, хочу проаналізувати текст, взятий з офіційного сайту міської ради, як підтвердження чи то знущання, чи то цинізму, чи то просто байдужості до потреб жителів міста:
«Шановні пасажири!
З 31 травня 2013 року відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 08 листопада 2013 року № 942 (зі змінами) буде удосконалено частину маршрутної мережі. Зазначені зміни у переважній більшості направлено на:
підвищення безпеки дорожнього руху;
поліпшення комфортності перевезення пасажирів;
посилення контролю за дотриманням водіями затверджених графіків руху»
Що ж виходить, шановні кіровоградці, в своєму місті ми живемо за правилами окремих чиновників? Ця реформа схожа більше на геноцид… Хоча ні, зараз це називається «покращенням»…
Міла ШЕВЧУК
