Пізньоговечера 18 травня 2013 року (субота) кіровоградська молодь та ті з городян, кому не до вподоби розмінювати вихідні на сидіння перед телевізором, дістали можливість розважитись у «не форматі» - просто пройтись музеями міста. В рамках міжнародної акції «Ніч у музеї», що проводиться в усьому світі вже вдев’яте, відбулося чергове щорічне свято «Ніч у музеї-2013». Уявляєте, ніяких застережливих табличок «Експонати руками не чіпати!» та невдоволеного шикання екскурсоводів! Натомість - сміх, дитяча біганина на сходах, стихійні концерти музикантів-аматорів і танцюристів, презентація акторської майстерні, майстер-класи хенд-мейду, а також кількагодинна робота безкоштовного салону краси… Предметом моєї невеличкої світської розвідки стала ніч у художньому музеї, на яку я завітала тільки «для аперитиву», проте залишилася остаточно.Чарівне перетворення музеїв на закриті парки розваг та відпочинку почалось о 16.00 і тривало до першої години ночі. Перед входом розклалися ятки із усілякими привабливими декоративними дрібничками та прикрасами. Майстри хенд-мейду роздавали візитівки і торгували до самої ночі, нерідко поступаючись у ціні. Усередині просторі печери храму культури брали штурмом усі, хто давно подумував навчитися виробляти щось красиве своїми руками. У залі сакрального мистецтва розписували крашанки, освоювали стібки вишивання стрічками, складали докупи пелюстки брошок-квітів, плели з бісеру і т. д. А зала російського класичного живопису була віддана у цілковите розпорядження перукарям, візажистам та майстрам розписування хною – люди товклись перед столиками з ножицями та красилами, все прибували й прибували, не раз ламаючи порядок черги, аби хоч на якийсь час відчути себе справжніми казковими ельфами або кам’яними статуями. Просто під сходинковим маршем розклалися майстри плетіння ниткової мандали – підвіски у формі ромба із вписаним усередині колом, що відображає уявлення східної філософії про порядок організації Всесвіту, а в духовних практиках, медитаціях використовується як помічник у пошуках свого істинного земного призначення…
Проте найцікавіше відбувалося все-таки у залі сучасного мистецтва, що правив того дня за концертний майданчик. Кіровоградський поет Олександр Косенко, який зовсім нещодавно – у листопаді минулого року - святкував вихід друком своєї збірки «На сьомий день», завітав на вечір вже з новими творами. Розробити декілька вдалих сценаріїв першого побачення із дівчиною та навчитися «виплутуватися» із суперечливих житейських ситуацій за допомогою мистецтва пантоніми усіх охочих вчили актори студентського театру «Резонанс» (художній керівник Ірина Дейнекіна). У рамках цього невеличкого майстер-класу також відбулась презентація нового спектаклю, підготовленого колективом на літературному матеріалі російської поезії «срібної доби». Ближче до десятої вечора над залою зависла довга музикально-хореографічна пауза і тривала вона аж до розіграшу лотереї – останнього заходу у програмі свята, до якого я так і не дотягла через неймовірну задуху у приміщенні. Православний люд, принаджений дармовими розвагами і послугами перукарів, вперто не поспішав розходитись додому… Хто був зголоднів – просто вибігав собі на 10-15 хв. до «Сільпо» за булочкою. Далі глядачам (як дівчатам, так і хлопцям) запропонували спробувати сили у танці живота – цього вчила запрошений тренер східних танців та майстер розпису хною Тетяна Степа. Збоку кумедно було спостерігати, як справно і еротично «працюють стегнами» юнаки. Саме це імпровізоване травесті-шою зірвало свій джекпот у формі оплесків того вечора. Також можна було потупцювати під «медлячки» Тіни Кароль у виконанні однієї молодої співачки та оцінити музику у стилі вуличного фольку, що її презентували хлопці із гуртів «Та інші» та «Викрадачі мрій».
Отже, на сьогодні, вже свіжою провітреною головою і при холодному розумі, готова дати 9 очок із 10-и в якості позитивної оцінки святу, що відбулося. Повторююсь, трошки дратував надмірний наплив людей і деяка необов’язковість збоку запрошених вуличних музикантів – одні запізнились, через інших довелося терміново «зсувати» номери програми… Наступного року, напевно, обов’язково припасу пляшку холодної мінералки, шоколадного батончика, і піду вже на нову "Ніч у музеї-2014".
Валентина Головань, спеціально для медіапорталу "Акула"
