Цей присуд проливає світло на те, чому деякі українські чиновники їздять на дорогих автомобілях, мешкають у гарних будинках і взагалі живуть на широку ногу.Мова – про недавній вирок Ленінського райсуду Кіровограда стосовно колишніх начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в області Сергія Марченка, його заступника Івана Ковтанюка та ще п’ятьох трудівників цієї грізної установи, також екс-. Їх усіх визнано винними в хабарництві. Як уже повідомила облпрокуратура на власному сайті (щоправда, без такої конкретики, як прізвища персонажів), 38-літнього Марченка засудили до позбавлення волі на дев’ять років, 55-літнього Ковтанюка та ще двох екс-посадовців інспекції – також до реального ув’язнення, але на шість років, решті фігурантів призначено так звані умовні покарання (у місця позбавлення волі вони потраплять, якщо попадуться на криміналі протягом певного терміну, визначеного судом). Хоча керівником інспекції Сергія Марченка було призначено 14 червня 2011 року, початок його хабарницької діяльності у вироку датований 23 листопада того ж 2011-го. Це пояснюється тим, що у ніч саме на 23.11.2023 у деяких службових кабінетах інспекції міліція встановила приховані камери відеоспостереження. А незадовго до того, хтось, мабуть, поскаржився в облуправління МВС чи іншу впливову держустанову на жадібних чиновників з інспекції ДАБК, які «не по чинах беруть». Першою із прохачів, які погодилися задобрити Марченка грішми і потрапили в об’єктив відеокамери, стала підприємиця із Кіровоградського району. Прямо у своєму службовому кабінеті (у будинку № 2 на вулиці Орджонікідзе) Сергій Васильович узяв у цієї бізнесвумен 200 гривень за обіцянку видати їй документ про введення в експлуатацію якоїсь там халабуди для комерційних потреб. Через тиждень та ж камера зафільмувала отримання власником кабінету товстенької пачки синьо-білих ваучерів для поповнення рахунків мобільного зв'язку. Ц добро загальною вартістю 1500 гривень Марченку вручив представник будівельної фірми за сприяння у вирішенні питань, пов’язаних із введенням в експлуатацію кабельної лінії оператора стільникового зв’язку (здогадайтеся, якого саме). Бувало, відеокамера по кілька разів на день фільмувала, як Сергій Васильович бере гроші. Наприклад, 5 грудня зранку один з підлеглих передав Марченку гостинця у вигляді 500 гривень від підприємця з Долинської (тому потрібно було легалізувати добудову до магазину). А пообіді в інспекцію завітала гостя з Новоукраїнки і за подібну послугу віддячила начальника установи тисячею гривень. Іноді Марченку вдавалося схилити відвідувачів до давання йому дуже великих сум. Приміром, 9 грудня олександрійський бізнесмен погодився дати начальнику інспекції 30 тисяч гривень за дозвіл на введення в експлуатацію готельно-торговельного комплексу і одразу ж вручив йому авансом 15 тисяч. До речі, половину цієї суми Марченко чесно віддав заступнику Ковтанюку. А 6 лютого, вже 2012 року, начальнику інспекції ДАБК вдалося розкрутити на 40 тисяч гривень представника ТОВ, котрому потрібен був Марченковий підпис у документі-дозволі на введення в експлуатацію АЗС під Кіровоградом. Передача грошей відбулася в приміщенні інспекції на вулиці Дворцовій, 28, де міліція також встановила приховану відеокамеру. Там же, в офісі на Дворцовій, начальник інспекції поклав у кишеню дві тисячі доларів за легалізацію складу на вулиці Гайдара в обласному центрі, стільки ж – за сприяння у введенні в експлуатацію комерційного приміщення в Ульяновці, 300 гривень – за допомогу в оформленні приміщення бару в Бобринці, 100 доларів – за узаконення літньої кухні в Обознівці… А урвалося все це Марченку і К° 23 березня 2012 року. Зранку тієї п’ятниці в офісі інспекції на Дворцовій побував представник компанії-оператора мобільного зв’язку й заохотив Марченка й Ковтанюка до безперешкодного, без зайвого бюрократизму, прийняття декларації про початок будівництва вежі – дав їм 7000 гривень й мобілку вартістю майже 1000 гривень. День починався чудово. Через годину ж начальник інспекції в тому ж приміщенні приймав представника Новоукраїнського району, відомого в тих краях аграрія, і схилив його до пожертви на користь його, Марченка, 8000 доларів за легалізацію зерносховища. Сільгоспвиробник погодився, та у нього в кишенях не знайшлося такої суми, тому він пообіцяв зайти в понеділок. А через півгодини після того, як він залишив офіс інспекції, туди увірвалися працівники економічної міліції і затримали й Марченка, й Ковтанюка. Поки розслідувалася справа стосовно Марченка і К°, близькі обвинувачених не шкодували грошей на розв’язання їхніх проблем, пов’язаних із кримінальним переслідуванням. Наприклад, за звільнення Марченка вносилася застава в розмірі 30 тисяч, а потім і 40 тисяч гривень (і він таки не весь термін слідства провів у СІЗО). Дружина іншого обвинуваченого скаржилася в міліцію на кіровоградця Ф. (не адвоката і навіть не юриста), котрий нібито по-шахрайськи заволодів її 230 тисячами гривень – обіцяв допомогти її чоловікові у звільненні від відповідальності, але нічим не допоміг і грошей назад не повернув. Утім, це вже інша історія, і у вироку стосовно Марченка і К° і вона ніяк не відображена.
