А якщо у тієї випадкової подруги є законний чоловік, якщо побачення відбуваються уривками, якщо треба від усіх ховатися і всіх обманювати, якщо обоє розуміють і відчувають, що «расставаться нам нельзя, но невозможно не расстаться», то там киплять спопеляючі пристрасті, які скінчаться невідомо чим… Це щоб не говорити, що нічим хорошим. Навіть коли з вами такого не траплялося, то ви цю історію наче вже десь чули. Власне, і не «наче», а справді чули і не раз. Бо народний артист Росії Олександр Сєров співає пісню Ігоря Крутого «Ворованная ночь» вже років з двадцять. А 14 лютого співака зі сцени філармонії почула та побачила і кіровоградська публіка.Слід сказати, що цей концерт якнайкраще вписався в день святого Валентина. Так, це свято імпортоване, надумане і комерціалізоване (нагода порозпихати вицвілі сувеніри з сердечками). Та все одно кожному приємно одержати СМСку чи e-mail з «валентинкою» навіть від не дуже чи й геть не коханого адресата. Це щемливе нагадування про закінчені романи і надія на романи майбутні, що просто змушені бути вдалішими від попередніх. Пісні Сєрова якраз таку впевненість і подарували. У нього все про любов, хай і не завжди взаємну, та все одно навіть у мінорну мелодію і декадентський (у міру, не надто) текст співак жменями і пригорщами всипав позитивну та оптимістичну енергетику. Як йому це вдавалося? А дуже просто. Могутнім розлогим голосом і щедрою на широкі жести манерою виконання. Олександр як зробить крок – то на три метри, як розкине руки – то на пів сцени, як розвернеться – то музикантам треба назад сахатися, щоб не зачепив. Часом здавалося, що він от-от розкинеться на шпагат. У когось це б могло мати вигляд пародійний, а у Сєрова все органічно.Олександр Сєров взагалі видається уламком, осколком (а насправді монументальним айсбергом), що уцілів від радянської естради епохи Мусліма Магомаєва, Едуарда Хіля, Вадима Мулермана та Валерія Ободзинського. Той період попри жорстку цензуру та пресинг на «неблагонадійних» виконавців і обструкцію «неправильних» жанрів мав безперечні преференції порівняно з нинішнім. Тоді на велику сцену ніяк не могли пролізти «і мох, і трава, і жабка крива», тобто безголосі чи без слуху Діми, Стаси і Макси, як то масово спостерігається зараз. Тоді якщо вже ти потрапив на естраду і втримався на ній, то готуйся в класики. Сєров класик без жодних застережень. Він виконав дві зовсім не застарілі пісні ще середини минулого століття («Капель» Жана Татляна і «Ночным Белградом» з репертуару колись дуже модного югославського співака Джорджі Мар`яновича). Решта – добротні сєровські бестселери: «Сюзанна», «Мадонна», «Я люблю тебя до слез» і тому подібне. Пісню «А мы с тобой совсем не постарели» Олександр Сєров адресував директору Кіровоградської філармонії Миколі Кравченку, з котрим приятелює 20 років.Дами буквально завалили співака трояндами та хризантемами. Майже всі норовили не тільки ввічливо цьомкнути його в щічку, а ще і обняти, не випускати і щось довго шепотіти на вухо. Часом співакові доводилося елегантно, але твердо вивертатися, бо він же «при виконанні»! Зазвичай на сольних концертах співаки беруть паузи на перепочинок, які заповнюють інші виконавці. Олександр Сєров для цих потреб привіз чотирьох дівчат. Одна з Кіровограда, одна його протеже Ліза Семичастнова, одна сама пише пісні, а ще про одну співак сказав: «Запам’ятайте це ім’я». Навіть якби не сказав, я все одно б невдовзі після концерту кинулася б шукати інформацію про Ксенію Дежньову. Не знаю, з чим порівняти її голос, скажу елементарно: дуже сподобався. А Сєров так прямо зачарував. Наступна фраза може видатися «гріховною», але все одно напишу. Мені здається, що такий співак найневибагливішу мелодію і з найпримітивнішим текстом здатен без напруги перетворити у вокальний шедевр.
