Оселі кіровоградців обігріваються чотирма способами: центральне опалення, газове, електричне та пічне (спалюють вугілля чи дрова). Все обходиться дуже недешево. Альтернатива є? Теоретично – сонячні батареї, але я в Україні бачила їх лише на одному даху в Криму. Не йде у нас це діло, хоча сонця влітку більш ніж удосталь. Натомість у Кіровоградському тресті зеленого господарства продемонстрували свій спосіб не замерзнути.До двоповерхової адмінспоруди прилаштували некапітальну прибудову і встановили там котел. Такі виготовляє міський завод дозавтоматів. Чи, може, виготовляв, бо підприємство майже не подає ознак життя і має багатомісячні борги по зарплаті. Але воно зробило пристрій, у якому горять гілки, сіно, макулатура, солома, сухі бур`яни та пілети – спеціальні брикетики, що їх виготовляють навіть із соняшникових лушпиння. Котел гріє воду, що потім подається в батареї. Директор Кіровоградського зеленгоспу Ігор Мурдій показав своє паливо: подрібнені дерев’яні трісочки довжиною близько сантиметра кожна. Намололи їх на рік наперед на спеціальному механізмі, що працював від дизельного тракторного двигуна. У результаті в приміщеннях площею до 400 квадратів тримається температура плюс 18-20 градусів і опалення з урахуванням всіх витрат обходиться в сезон морозів до 3,5 тисяч гривень на місяць. Електрокотел же накручував до 40 тисяч! Ігор Мурдій розповів, що в середньому на тиждень спалюється 40 мішків трісок. Щодня пристрій чистять від сажі та попелу, який іде на добрива для рослин. Звісно, економія досягається за рахунок того, що в тресту зеленого господарства паливо безплатне – це стовбури, гілляки і сучки від санітарних та аварійних порубок та розчисток. Якби їх не пускали на паливо, то доводилося б вивозити на міське звалище та ще й платити за утилізацію. А якби іншому власникові такого котла доводилося б самому купувати пілети або заготовляти дрова, подрібнювати їх та складувати, то невідомо, чи було б це вигідніше від традиційних способів опалення.
