Вчора, 18 листопада, в інформаційно-аналітичному центрі «Перевесло» кіровоградці мали змогу оцінити добірку стрічок-переможців Всеукраїнського фестивалю соціальної реклами «МолоДія-2013». Ініціаторами події виступили поет Василь Левицький і викладач педуніверситету та незмінний модератор «Українського клубу» Олександр Ратушняк.
Цієї осені «МолоДії» виповнюється три роки. Не зважаючи не те, що фестиваль започаткований молодими для молодих, у складі його журі можна побачити й визнаних метрів української режисури. Наприклад, того ж Михайла Іллєнка, відомого за пригодницькою мелодрамою «Той, що пройшов крізь вогонь» (2012). Понад 30 вибраних конкурсантів із різних регіонів України змагалися між собою у номінаціях, призовий фонд яких становив від 2 до 8 тисяч гривень. Івано-Франківськ, Луцьк, Черкаси, Житомир, Чернігів, Суми, Одеса й нарешті Кіровоград… Географія промо-туру «Молодії» шириться, підбираючи учасників на новий сезон і шанувальників короткого метру в стилі арт-хаус. Для показу в нашому місті обрано близько десяти роликів, що порушують, в основному, проблеми низької культури споживання та Інтернет-залежності. Навколишній світ стрічки Вікторії Мошкіної «Молодь, де ти?» безлюдний… Єдиними його поселянами є речі, що самотньо живуть, намагаючись знайти бодай-який сенс отакому нічийному існуванню. Жіночі туфельки соваються у фігурах танцю, плетуться довгі рядки формул на дошці… А собачий повідок гуляє сам собою… Дрож монтажної склейки, нижній ракурс і ледь замитий фон. Речі метушливо розповзаються закутками, вимацують стіну і підлоги, проте людей ніде немає. Надвечір’я. Крізь морок зачиненої кімнати знадвору пробивається світло. Білим вимигує монітор комп’ютера, за ним господар. Драбинка повідомлень із профілю «В контакті». Ще раз напливом назва ролика на передньому плані. Коментарі зайві.
Герой короткометражки Олександра Філіповича «Йолки-палки»
– звичайний собі чолов’яга із передмістя – фуфайка, набрякле алкоголем обличчя
з цигаркою в зубах, – що вирядився до посадки за ялинкою. Та де там! Скрізь,
куди не подивишся, одні пеньки з ріденькими кленами. Аж ось знайшлася маленька
сосенка. Мужичок замахується сокирою, але деревце трясеться і погрозливо
кропить голками. Починається бійка. За якусь мить, вигнавши аж під два метра у
висоті, сосна береться наздоганяти шкідника. П’яниця вихоплює із землі ломаку і
кидається на сосну. Тріск, нова порція голок і «ліхтарь» під оком. Хуки зліва,
елементи кікбогсингу та бойового самбо. Спльовування кров’ю. На крик сосни
сходяться її подруги. Наш герой падає на землю, обійнявши коліна руками.
Останні кадри – святкові. Сосни з ялинками прив’язали свого кривдника до стовпа
і обвішали ялинковими прикрасами; радісно тупочуть у хороводі… Слід зауважити,
що у стрічці прозирають явні «шви виробництва». Під гіллям сосни видно
статистку, а чолов’яга хоча і лається в смак, демонструючи колоритну пантоніму,
не надто переконливий у сцені перегонів.
Втім, глядачам це на заваді не стало. Сміялися й аплодували від душі. «Безумовним фаворитом сьогоднішнього вечора, кік-богсингу
коментує побачене Василь Левицький, кік-богсингу я вважаю стрічку «Смітник». До речі, теж
призер фестивалю. Просто на відсіч б’є контраст. Спочатку режисер апелює до
емоцій і чисто сексуального відеоряду. Жінка модельної зовнішності розляглася
на шезлонгу. Загоряє. З води їй шле привіт якраз до пари мачо – мускулатура із
спортзалу, білосніжні зуби. А потім камера повільно відходить, оглядаючи
обстановку навколо. Купи сміття, чайки й здичілі кішки, що розносять його
вусібіч!... Краєвидами Сен-Тропе це, вочевидь, ніяк не назвеш. Журнальні пози і
самозакоханість героїв видає основну рису нашої обивательської психології.
Мовляв, «не моє – не жалко».
