24 серпня в Україні святкують День Незалежності – найбільш вишиваний і козакуватий день календарного року. Програма заходів відома наперед. Зранку по телевізору крутитимуть ролики виступів Тараса Петриненко, добудуть із ефірного заслання і Лілію Сандулесу з Бобулом, і Василя Зінкевича, Марію Матвієнко, Оксану Білозір; годин так у 10-11 нас привітає Президент. А далі всіх винесе за місто – за останніми сплесками теплої води, піском, сонцем та етнофестивалями просто неба! Отже, з українцями розібралися. А що ж робитимуть іноземці? Теж веселитимуться? Чи, можливо, їм доведеться отак тинятися вулицями, як героєві пісні Стінга “Englishman in New York”, і гірко думати свою думу?..Як почувають себе іноземці у гущі українців, змобілізованих на демонстрацію своєї суверенної унікальності; чи смакує їм взагалі життя в Кіровограді і щоб хотіли побажати чи порадити всім нам, аби жилося краще? З цими та іншими запитаннями я вийшла в місто у пошуках людей з екзотичною зовнішністю.- Які слова побажань Ви б хотіли сказати українцям та окремо кіровограцям з нагоди святкування їхнього Дня Незалежності? Яких речей їм не вистачає, для того щоб досягти благополуччя?- Олександр, 47 років (вірменин, чоботар). По-перше, хочу відзначити, що справжнім українцем є не той, хто народився на Україні, а той, хто працює, робить щось корисне для того ж району чи міста. Моя крамничка не потребує реклами – мешканці всіх оцих окружних багатоповерхівок (сягає рукою до вікна) заглядають до мене. Питаєте, що слід робити, аби жилося краще? Бути сумлінними і вимогливими до себе. А в іншому – не бачу перешкод. Люди у вас хороші, з розумінням.
Років із двадцять тому моя
родина приїхала сюди біженцями, а тепер я доводжусь хрещеним батьком кільком українським
дітлахам, дружу з їхніми батьками. То вже можна й українцем називати, як ви
гадаєте?
Пан Джон – надзвичайно
цінний інформатор. Охоче пристав до розмови, підготував мені зручне місце,
жваво жестикулював і не тамував емоцій, хоча, коли взяти до уваги
кількість дзвінків на мобільний, одразу стане зрозумілим – клієнти свого
імпортованого шофера не забувають. Джон дуже хотів гарну і таку, знаєте,
піжонську фотографію у капелюсі. Не вийшло. Ставимо те, що знайшли у соціальній
мережі (Авт.).Україна може бути super,the best, якщо начальники почнуть поважати
робітників і платити їм, згідно з угодою або за умовами усної домовленості, а
влада зверне увагу на звичайних людей. Зрозумійте, корупція є скрізь, але таке
показне недбальство, неповага… Без вирішення цього питання життя кращим не
стане. Взяти хоча б душові кімнати у гуртожитках: кабінок немає, все стікає
просто на підлогу, а унітази ніяк не відгороджені від душових лійок. Жах! Як
колись було, так і тепер! Між іншим, кожен із нас, іноземців, у середньому
залишає тут близько 35 тисяч. То можна вже якось приробити, хіба ні?!!Одні мої знайомі, які
зараз мешкають у Лондоні, працюють, питаються: «То ти в Україні оселився?
Навіжений! Що ти там загубив, хлопче?». А я кажу: «Хтось має працювати і там.
Тепер це і моя країна!». Я одружився з українською дівчиною, вже троє діток
маємо, є багато друзів серед українців. Різного віку...
- Фарук (суданець, пілот).Все добре. Тренувальна зала є, ванна є, і їдальня теж. Місто тихе, загалом привітне населення. Діти, дівчата, дідусі з бабусями дуже приємні у спілкуванні, добре ставляться до приїжджих, а от хлопці ваші іноді так сердито дивляться…- Які тутешні страви Вам найбільше сподобались?- Олександр. У Вірменії готують овочевий суп з м’ясом, схожий на борщ. Тільки у вас ще й квасолю додають. Ми якось спробували і теж почали робити по-вашому. Смачно! А сало часником я сам навчився заправляти. Тепер це одна із моїх улюблених страв.- Джон. Фарширований перець – така смакота! Обожнюю! Борщ вдома теж часто вариться.- Фарук. Ну це… З картоплі. Пире, ні – пюре. З підливою. У нас в їдальні готують. Борщ. Горілка? Іноді. Рідко, але мітко.- Які українські слова здаються Вам кумедними, смішними або ж щось зовсім інше означають у Вашій мові?- Олександр. Трошки не розумію: якщо є слово «любов», навіщо вам ще й кохати? Ось це «кохати» і «кохання» таки дивно звучать.- Джон. Вітаючись ви говорите «Как дела?», а нам спершу здається, що кожного чорношкірого ви вважаєте продавцем автівок, кар-дилером («car-diаler»), тобто. А ще є слово «добрий». Не наважусь вам відповісти, що це означає нашою мовою. Ні, навіть не просіть про переклад. Все одно не скажу.
Олександр просив обов’язково принести роздрукований текст публікації, щоб показати його своєму рідному дядькові під Києвом. «Он тоже сапожник, хорошо шьёт. Вот, где-то здесь, в ящике у меня было… Ой, ладно. Хвастается, что его в газете напечатали. Вы мне принесите статью – я ему покажу, что меня тоже печатают. Вот удивится!»(заливчасто сміється (Авт.).Джон підвіз машиною майже під стіни гуртожитку льотної академії, а хлопці-туркмени пригостили цукерками і теплим душем із компліментів. Що ж, незле було б, щоб їм все-таки зробили людський душ у корпусі…Отож, Зі святом Вас, городяни! Згадуючи про неповторність своєї нації, звичаєвої культури та історії, не забувайте однак, що червоні калинові ягоди потребують свого тла і кольорового оточення – чорного, зеленого, білого… Що найкрасивіші і дивовижно обдаровані діти народжуються у так званих «змішаних родинах»… Що такі відомі і шановані у цілому світі міста, як Нью-Йорк і наша Одеса, виросли на робочих руках та легкому гуморі емігрантів, переселенців, біженців…
Валентина Головань, спеціально для медіапорталу "Акула"
