- Чому ви обрали цю сферу?
Максим Літус: Скоріш за все, це сфера обрала мене. Я також був залежний, проходив реабілітацію та знаю цей увесь процес зсередини. Я закінчив навчання, проходив багато тренінгів, зараз закінчую інститут на професію психолога. Це стало невід’ємною частиною мого життя, в мене є команда, люди, яких мені довірили їх родичі, я за них відповідаю.
- Чим займається асоціація?
Максим Літус: Ми
займаємося психосоціальною реабілітацією, допомагаємо людям, які зіштовхнулися
зі складною життєвою ситуацією – наркоманією, алкоголізмом. Загалом в Україні є
три види реабілітації – це трудова, християнська та психосоціальна.
Християнська – молитви до Бога, трудова – проживають там, де їх огороджують від
вживання, а психосоціальна реабілітація трохи інша, вона програмна. Це
повноцінне лікування. Якщо бути точним, то залежність від хімічних речовин - це
комплексна хвороба, яка зачіпає та руйнує чотири сфери біологічну, психологічну,
соціологічну та духовні сфери.
- Як саме проходить реабілітація?
Максим Літус: Коли
людина до нас надходить на стаціонарне лікування, вона проживає у нашому центрі
та походить 12-крокову програму. Ця програма була створена у 50-х роках
спільнотою анонімних алкоголіків. Вона була модернізована і під людей, які
страждають від наркотиків. У рамках програми з людиною працюють такі
спеціалісти, як психологи, психотерапевти і тренера-консультанти з хімічної
залежності. Програма триває один рік. Є півроку реабілітації, коли люди
знаходяться у рамках центру, та ресоціалізація, коли вони виходять вже в місто.
В реабілітацію закладені заняття групи – групова та особиста терапія. Зокрема,
ми їх привчаємо до дисципліни, розпорядку дня, правил центру. Це пов’язано із
тим, що у залежних людей у житті хаос. Наприклад, зранку вони не йдуть чистити
зуби, а похмелятися. У центрі вони прокидаються о 7 ранку, приймають душ,
роблять зарядку, прибирають будинок, а потім йдуть на заняття. Так, заняття
проходять з 10 до 23-ї години з 15-хвилинними перервами, а також після
сніданку, обіду та вечері вільна година. Проводиться психотерапія, де люди
можуть відкритися, а також зануритися у себе. Письмові роботи спрямовані на
самоаналіз. Перші роботи стосуються того, чому вони тут опинилися, потім їхні
взаємовідносини з рідними, друзями. Важливо аналізувати своє життя і розуміти,
що з тобою було у минулому, є зараз і що будувати у майбутньому. Раз на тиждень
проходить профілактика зриву, щоб людина розуміла , як це трапляється та як із
цим боротися. Проводимо арт-терапії, ігротерапії, спортивні заходи. Крім того,
чотири рази на рік ми проводимо спортивні терапевтичні табори. Ми виїжджаємо до
Очакова , збираємо всіх залежних з України і проводимо спортивні мотиваційні
заходи. Туди приїжджають відомі люди, нас також підтримує президент держави. Останнім
часом ми не проводили захід через карантин, але сподіваємося, що відновимо у
вересні ці поїздки.
- Чи допомагає цей 12-кроковий курс людям?
Максим Літус: Безумовно
вони змінюються, але реабілітація – це штучно створений соціум. Тобто вони як
діти у садочку, адже за ними спостерігають. Коли вони виходять у соціум, їм
потрібне супроводження, адже для них це агресивне середовище – вітрини з
алкоголем і тому подібне. До того ж не кожна людина може прийняти свою проблему
– залежність. У свою чергу родичі також
мають брати участь у процесі, оскільки це сімейна хвороба. Також є профілактика
зриву, адже оскільки залежність – це хронічна хвороба, вона не виліковна.
Кажуть навіть, що зрив – це невід’ємна частина одужання. Одужання – це шлях,
протяжністю у життя, тобто бажання вже не зникне. Людина стала залежною не
просто так, на все є причини. Частіш за все це через стрес, труднощі у житті,
фінансові проблеми, непорозуміння у сім’ї, дитячі травми. З цими причинами ми
працюємо. Наша задача дати знання про хворобу, тож за час реабілітації люди
отримають більше 50 інформаційних блоків про залежність.
- Чи потребують рідні певних курсів реабілітації?
Максим Літус: Так, ми проводимо заняття для співзалежних. Є таке захворювання, як залежність, коли людина залежна від речовин, а є співзалежність, коли хтось залежний від залежної людини. В основному це захворювання відслідковується матерів. Вони розуміють, що не можна давати кошти на пляшку горілки сину, але дають, тому що шкода його. Це сприятливий ґрунт для розвитку залежності.
- Чи можна вплинути на залежну людину у домашніх умовах?
Максим Літус: Рідні
не можуть вплинути, але ж і ми не даємо 100% гарантії. У людини має бути
бажання змінювати своє життя.
- Як ви розумієте, що залежна людина йде на поправку?
Максим Літус: Наша
задача повернути до здорового мислення. Є етапи одужання. Людина, потрапляючи
на реабілітацію, так чи інакше буде заперечувати та стверджувати, що немає
проблеми. Це захисні процеси мозку. Потрібен
час для адаптації, перша задача наших працівників та волонтерів – це довести,
що у пацієнта є проблема. Коли він з цим погоджується, то йде другий етап –
надати інформацію про те, з чим залежний зіштовхнувся та як із цим боротися.
Наступний етап – відповідальність. Залежні
люди як діти, адже на них не покладеш велику відповідальність. Вони
маніпулятори та брехуни. Потім ми маємо навчити впоратися у спілкуванні, взаємодопомозі.
Останній етап – ресоціалізація. Загалом
рекомендується не залишати організацію, бути у співтоваристві анонімних
алкоголіків наприклад. Важливо спілкуватися з одужуючими залежними особами.
- Чи часто залежні люди приходять повторно на реабілітацію?
Максим Літус: Так.
Важливо, чим довше ти будеш знаходитися під наглядом, тим більше вірогідність
того, що ти більше протримаєшся.
Детальніше про Асоціацію можна дізнатися за посиланням!
