Починаючи з другої половини ХVІІІ ст. і до початку ХХ ст. Єлисаветград був великим торгівельним та економічним центром України. Продукти сільського господарства вивозилися у інші райони імперії та за кордон через порти Миколаєва та Одеси. Проте, через розруху, яку викликали Перша світова війна та події Жовтневого перевороту виникли економічні труднощі. Постала необхідність у грошових знаках. Тому, на початку 1918 року за прикладом Одеси почали випускати «розмінні квитки» Дозвіл на випуск паперів міської облігаційної позики надійшов з Києва до Єлисаветградського відділення Державного банку 24 квітня 1918 року. Сума позики складала п'ять мільйонів карбованців, термін - десять років. У дозволі було особливо обумовлено, що після розміщення позики місто повинне у першу чергу погасити всі свої борги та зобов'язання приватним особам. Перші купюри під назвою «Розмінний квиток міста Єлисаветграда» були виготовлені 1918 року номіналом 10 карбованців. Підписали цю купюру «заступаючий місце міського голови» С.Крамаренко та бухгалтер А.Педьтін. Після входу айстро-німецьких військ на територію Єлисаветграда в обігу з’явилися австрійські крони та німецькі марки. Та, не зважаючи на це, виготовлення міських розмінних квитків продовжувалося. 28 березня 1918 року почався друк квитків номіналом три карбовані. А вже наступного дня з’явилися карбованці-бони єлисаветградського відділення Держбанку. А у грудні цього ж року на засіданні міської Думи було прийнято рішення випустити в обіг міські бони ще на три мільйони карбованців. Почалася підготовка до випуску купюр номіналом 5 карбованців. 8 січня 1919 року в місті була встановлена Радянська влада, а вже 21 лютого виконком міської Ради вирішив розпочати випуск розмінних квитків номіналом 5, а пізніше 25 і 50 єлисаветградських рублів, що тривав до появи стійкої державної валюти.
Стаття підготовлена за матеріалами управління культури і туризму Кіровоградської облдержадміністрації
